Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2479
Творів: 44634
Рецензій: 87347

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Спалах ч.18, автор: Михайло Нечитайло)

© Avtor, 25-01-2017
Не полінувався і прочитав всі 18 ч. Що можу сказати? Враження досить непогане. Автор вміє обходитись зі словом. Але сам по собі твір надто неоднорідний. Можливо, такі відмінності у стилі, манері письма відчуваються через те, що він викладався частинами. Проте, це все ж не на користь.
Великий плюс в тому, що герої мають свою філософію. Мінус - іноді їх надто заносить. Виникали перебори з балакучістю. Не знаю. Чомусь я ставлюся до балакучих чоловіків з підозрою.
Частини, де описані важкі сексуальні будні головних героїв здалися мені не надто вдалими. Ви або не змогли до кінця перевтілитись у ваших персонажів, або аж занадто переграли. В тих розповідях вистачає всього, окрім хіба справжності.
Останні частини йдуть рівніше, в них менше словесної кучерявості. А закінчення, як на мене, надто вже, попри психологічну складову, невизначене. Все ніби зрозуміло. Тільки не до кінця. Чи треба розраховувати на продовження?
Загалом, автору респект. Ви вже виробили свій стиль. Працюйте, вдосконалюйтесь. Як на мене, в прозі Ви значно сильніші, аніж в поезії.

Всі ми учимося. В себе, в людей, у життя. Що осилили всі частини твору - то вже я маю Вам подякувати, бо багато хто не дійшов до фінішу. І то я теж можу зрозуміти, бо сюди стягнув, певно ж, багато різного й неоднорідного.
Відмінності у стилі й манері письма - вони, певно ж, і мали бути, бо описував різних людей. навіть якщо вони повязані між собою. Щодо закінчення, то воно й мало бути невизначеним. Бо й у житті практично рідко на чому можна поставити крапку, завжди є продовження аж до тої точки, за якою вже ставиться остаточна крапка. Та й назва твору сама по собі просто виокремлює окремий епізод з житття персонажів, який, як прожектор, висвічує їхні долі, характери й уподобання та мрії. Хоча мрії, звісно, лишаються повсякчас мріями, а життя пише свою повість. Так і тут.
Щодо важких сексуальних буднів героїв, то, певно ж, дав маху, коли почав вести мову від імені героїв, варто було, певно, піти шляхом авторського тексту, як у випадку з Мироном Марковичем. А щодо несправжності подій, то можу сперечатися, хоча навряд чи це є доцільним. Краще просто зробити висновки.
Щодо балакучості, то можу погоджуватися, а можу й ні. Напевно, не варто сприймати діалоги, як такі, що відбуваються в реальному житті. Просто через них намагався передати філософську складову характерів та душ героїв. Як на мене, в дечому досяг успіху, бо Ви зауважили, що вони не зливаються в мене в одну какофонію звуків, а чимось усе-таки різняться.
Одним словом, десь вечірком можна було б говорити багато й довго, а нині завершу.
Щодо останнього зауваження, то Ви праві. Треба вчитися. І в поезії, де кульгаю, і в прозі, де нібито сильніший, але не настільки, що вчитися нібито немає чому.
З повагою М.Н.

© Михайло Нечитайло, 26-01-2017

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.85266709327698 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Петро Яценко «Нечуй. Немов. Небач». Український паровий панк
Кінороман «Нечуй. Немов. Небач» заснований на реальних подіях і біографії українського письменника Івана …
«Північний вітер». Роман в електронних листах
Чи може бути цікавою книга, що складається із самих діалогів? Так. І ще й якою! Роман «Північний вітер» …
Фішинг. Хто і як маніпулює вашим вибором
Книга «Фішинг. Хто і як маніпулює вашим вибором», перш за все, розкриває цікаві сторони зовнішнього …
Роман «Моя бабуся просить їй вибачити». Некваплива прогулянка майже шведським садом
Якщо якогось холодного зимового ранку вам закортить посміятися і поплакати, трохи (але не занадто) похвилюватися …