Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Спалах ч.8, автор: Михайло Нечитайло)

Завше чекаю на Ваші твори, Мішо, і заодно боюся їх, бо ніколи не знаю, що з них випірне. Ви можете подумати, що ставлюся до них вороже, але це не так. Я розумію, що Ви описуєте випадок досить нетипових людей, доволі ексцентричних - це навіть така Ваша якась авторська константа, що вибираєте для своїх творів "ненормальних" персонажів. Проблему скоріше вбачаю в тім, що дехто з читачів, як от, наприклад, попередній рецензент, почне ось такий от унікальний своєю "нетиповістю" випадок узагальнювати, називаючи це "правдою життя" та аплікувати його на весь жіночий рід. Навпаки, кажу, що те, що Ви описуєте - це не типове (це б означало, що так себе поводить майже кожен другий чи що ще гірше - більшість). Коли б так було, то куди б докотилося суспільство. Ваша авторська "фішка", тобто "коронний трюк" полягає в тім (як я вже встигла з Ваших попередніх творів зауважити), що Ви завше обираєте персонажів з характерами, так сказати "периферійними", навіть "граничними", а тому завше вкрай ексцентричними, завдяки Вашій гіперболізаціїі, доведеними до викривленої абсурдності. Не скажу, що вони є нецікавими, але скоріше такими, які відштовхують, почасти навіть викликають відразу.
А щодо цього твору скажу особисто: жоден з Ваших героїв мені не є симпатичним. Здається, що піткалися два "павичі-збоченці" і красуються одне перед одним своїм "пір´ям". Вони і справді, як два чоботи пара. Те, що вони зійшился і "порозумілися" мене але чомусь не тішить. Ізнаєте чому, Мішо? Бо вони мені видаються "порожніми" - на поверхні купа красивих, високих, "завихрених" слів, заворотів і зворотів, а от душі у них - чомусь мілкі і низькі, здається, що її взагалі "нуль". Весь їхній так званий "вистражданий" пошук любові є поставлений лише на фізіології, на тілесному, і тільки на тілесному. Мені здається, що це історія про людей, які сплутали душу з тілом, замінили справжнє кохання на звичайну похітть, та ще й маніпулятивну. А це, як на мене, в даному випадку, не вірно. От що мені боляче, Мішо. У Вашому творі є все: від деталізованих відвертостей аж до високопарних гіперболізацій, згущеної високоякісної метафоризації, словесної еквілібристики, яку просто так ніде не знайдеш, але от душі, самої людської душі чомусь мало, дуже мало.
Вибачайте, якщо вразила. Ви мене вразили теж. Скажу єдине: почекаю на продовження, хоча, якщо бути відвертою, чомусь уже не вірю після цих двох останніх частин у те, що в тім творі йдеться справді про кохання, про отой неповторний "душевний спалах".

З теплом,
Віка

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.026826143264771 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати