Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51619
Рецензій:	96041

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Накосив Панас немало, автор: Михайло Нечитайло)

Отже, шановний Михайло, канонічний анекдот про білити-не білити набув поетичного переказу )
Як на мене, задовго, з огляду на першоджерело. Окремі строфи повторюють попередні, наприклад:

(1) - А скажи мені, Тетяно,
Тільки правди не ховай,
Що ти думаєш, кохана,
Як тобі дарую рай?

(2) Що ти бачиш, очі в небо,
Втупивши із подушок,
Що за зірку ти для себе
Вибираєш між думок?

Якщо прибрати строфу 2, нічого не втрачається. Або ж автор хоче нам донести, що дружина - тупа, тому їй треба все повторювати двічі.

Розмір в строфах різний, це заважає. В деяких - як от в наведених вище - він адекватний такому твору, гуморесці віршованій, але в інших змінюється. Гадав, може відбувається чергування - такий стовпчик, сякий стовпчик, аж ні, радше випадково так трапилося.

І як би ще й фінал привносив дещо нове, неочікуване (не тільки заміну білити/не білити на шпалери), було би вибухово-смішно. Ну, от, наприклад, перше-неліпше:

Позіхнула, мов та кицька,
Вклавши в це такий підтекст,
Що Панас навік зарікся
Щось розпитувать про секс.

Ну, тобто фінали можуть бути різні.

З повагою, Максим

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.035784959793091 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати