Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51564
Рецензій:	96013

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Спалах ч.6, автор: Михайло Нечитайло)

Я й не підозрювала, що може існувати стільки «вишуканих» евфемізмів для позначення всього, що стосується сексу — і самого процесу, і анатомічних частин. Чи може згвалтування, перенесене жінкою в дитинстві, зробити її на все життя грубою й цинічною у царині стосунків між статями? Мабуть, так, але не до такої степені. Ваша героїня надто багато думає про це, розповідає без особливої потреби про кожну деталь, надає майже «барочної» образності своїм сексуальним переживанням і всіляко підкреслює недолугість та відразливість чоловіків, які зустрічаються на її шляху. Вона нібито шукає коханння, але не дуже віриться в успіх цих пошуків. Для кохання сприйняття повинне бути іншим. Уже на початку вражає те, як грубо й цинічно вона говорить про свого батька (який виступає виключно в образі «штанів») та й про особисте життя своєї матері і інших людей. Це стосується подій ще до згвалтування. Чи вже тоді вона бачила світ таким? Можливо, це в неї від матері? Не всяка мати буде говорити своїй дочці: «...здорова, тілиста... нащо тобі чужі байстрюки, коли в самій дітей, як ікри в рибі». Не дивно, що після цього героїня не знаходить інших слів для материної вагітності як: «Мати почала обростати пузом». Про своїх трьох дітей героїня згадує зо два рази, побіжно. Таке враження, що в її житті вони практично ніякої ролі не відіграють.
Коли Ваша героїня говорить не «про это», мова в неї звучить дещо штучно, манірно. Вона, наприклад, кокетує тим, що вона — жінка і тому "має право на першу оповідь" (у світлі того, що вона далі «оповідає» це звучить майже комічно). Далі йде "поетичне" посилання на «оазу», «міражі», «джерельце», а за хвилину вона ошелешує слухача безпросвітним натуралізмом. Коли вона, в кінці, звинувачує його в тому, що в нього «одне на умі – голобля в западині», це скидається на проектування власної проблеми на іншого.
Цікаво, що коли в народі говорять про секс, навіть про збочення , це робиться на диво небагатослівно. Якщо в когось і продовжує працювати уява, то люди цим не діляться. Проте в цьому випадку героїня твору довгий час «плекала свою бібліотеку, у фольклор вдарилася, пісні, приказки всілякі по людях старих збирала, за вірші взялась, у книгах тонула», тому не дивно, що душа її, на жаль, просить слова.
З повагою, Вікторія

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.025928020477295 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати