Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Формікаріум (глава 27, епілог), автор: Меньшов Олександр)

Чесно кажучи, закінчення трохи спантеличило. Склалося враження, що автор сам не до кінця осягнув, про що писав. Або ж не спромігся донести це до читача. При цьому закінчення не зовсім вяжеться з початком. Не вимагаю хеппі-енду, чим занадто грішать пригодницькі та фантастичні твори, але ясність, або ж і загадка, яка так і лишається, мають бути чітко окреслені.У Вас же все загубилося в тумані, в натяках, залишившись на рівні дискусій, що велися протягом усього твору.
Інша нелогічність - твір, написаний від першої особи, яка чи то загинула, чи то завязла у "висячій селаті", виглядає трохи дивно. Малось би бути, що героїня вижила й осягнула дійсність, або ж твір від початку мався вестися від третьої особи.
Ідея про наявність навіть на Землі декількох цивілізацій, як то люди, мурахи й інші, котрі взаємодосліджуються, загалом цікава, але потонула в недорозвинутості.
"Висячі селати" - окрема історія. Вони стоять осторонь усього твору і так і не змогли його звязати в щось цілісне і хай і незрозуміле, то бодай загадкове чи з натяком на постійну думку читача після закінчення ознайомлення з твором.
Загалом такий вир критики, який я виливаю при останній главі, попередньо нахвалюючи ледь не все, свідчить, що я просто розчарований таким фіналом загалом добротного, високоякісного твору. Ви немовби готували кулінарний шедевр, і коли він був готовий до подання, раптом подали його до столу в щербатій мисочці, хоча мали би подати в прекрасному сервізі.
Основне ж відчуття, повторюся, - автор і сам заблудився в тому, про що писав. А щодо читача, скажу, звісно, про себе особисто, то всі думки, котрі він плодив протягом твору, раптом виявилися пустими, бо твір не засяяв наприкінці іскрою, якою мався би, і від того ніби потух - за золотими печерами, крізь які ми разом продиралися стільки
часу, раптом засяяло банальне сонячне світло, під дією променів котрого все золото перетворилося в глину. І з розкішної фантастики виросла звичайнісінька казка без особливого натяку на довершеність.
Звісно, я трохи вловив Вашу ідею про штучність створюваних світів і цивілізацій, про занадто велику складність світу навіть при його простоті, як творів мистецтва, сиріч, "серат", але вона прозвучала якось так невиразно, що розтала, ще й не сформувавшись.
Вибачте за ту правду, яка в кожного, звісно, завжди своя.
З повагою М.Н.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.039991855621338 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати