Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2476
Творів: 44505
Рецензій: 87040

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: КОЛИ ПРИХОДИТЬ ЩАСТЯ? - 11, автор: Зоряна Зінь)

© Максим Т, 04-09-2016
Читаю і дивуюся, як оце можна (я не можу) обходитися практично без прикметників? Ця особливість мене так вразила і захопила, що я навіть не склав собі враження про зміст цієї частини - сприймав текст як граматичну конструкцію, без жодної уваги до змісту. Ці короткі речення без епітетів не дають мої уяві розігнатися і намалювати картину того, що відбувається.
Втім, здається, тут весь текст такий - стислий і затиснутий у рамки двох частин мови: іменників та дієслів, серед який де-не-де проривається прикметник, який від своєї самотності дивиться чужинцем і взагалі - зайвим (як-от "страшні спалахи блискавки"). Це не погано, я такого не скажу, навіть додає специфічного звучання тексту (знаєте, коли читаєш, то в голові може виникати певний фон - навіть не звуковий, а радше... атмосферний). тут атмосфера доволі механічна. І темп також це задає - але не такий, який можна очікувати від коротких речень, як не дивно (зазвичай швидкий), а дуже повільний, наче суне важкий паровий механізм: блоп... блоп... блоп... Все це - чим не здавалося - свідчить про цілісний художній метод, винайдений для свого твору автором і дотриманий від першої літери до останньої.
Певно, варто цю історію дослідити від самого початку, аби з'ясувати задум і оцінити зв'язок задуму із обраними автором художніми засобами.
Це - не рецензія, це враження перші, я навіть би обмежив ці враження стилістикою тексту. Рецензувати - якщо наважуся - буду після ознайомлення з іншими частинами Вашого твору, шановна Зоряно.
З повагою, Максим

Випало слово: "гарне значення мав мій відгук"

© анонім (93.74.142.—), 04-09-2016

Супер. Бо саме гарне значення мій відгук. Чудово порозумітися. З повагою, Максим

© анонім (217.20.171.—), 04-09-2016

Гадаю, пане Максиме, що ви не образилися за мою відповідь? Направду тішуся, що так добре вчиталися у текст, побачили щось таке особливе ( чи ні). Часом люди сприймають слова як образу. Але сьогодні ви "зробили" мій ранок у гарному розумінні. Дякую

© анонім (176.106.203.—), 04-09-2016

Авжеж. Кожному своє, і кожен пише, як він дише.. Власний стиль - це здобуток, 100%.

© анонім (93.74.142.—), 04-09-2016

Дякую,що прочитали цю частину. Епітетів, метафор часом буває забагато і навантаженнячасом вони мають не просто збагатити твір, зробити його виразнішим, емоційнішим, а просто поширити сам текст і зробити його об*ємнішим. Заперечувати не буду, що "фарби" додаються для краси. Та кожен бачить свої відтінки, має своє відчуття тепла, кольору, автор часто насаджує свою думку, своє бачення чи відчуття. Хоча захоплююся Стельмахом, Коцюбинським їх вмінням малювати словами не лише природу, а й передавати те, що діється із героями. Проте захоплююсь Стефаником, Цвейгом. Зануритися у світ, вихлюпнути усі барви, котрі бачиш сам, відчуття, що переповнюють твою власну душу непогано. Чому вдається так писати? Важко відповісти. Адже є різні художники і техніки у них різні, та кожен із них має своїх поціновувачів. З повагою Зоряна

© анонім (176.106.203.—), 04-09-2016

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.79367613792419 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Пол Бейті «Запроданець». Чорний роман під рожевою обкладинкою
Як воно — жити з усвідомленням власної чорноти? Чому ми досі ділимо людей за кольором шкіри? Запитання, …
«Лютеція» — еротичний роман-містифікація
Вже кілька років поспіль у вересні (до Форуму видавців) Юрій Винничук влаштовує справжнє свято для поціновувачів …
Вікторія Андрусів «Тринадцять жінок Івони»: фатум як спасіння
Свою дванадцяту книгу презентує широкому загалу відома закарпатська письменниця Вікторія Андрусів. «Тринадцять …
«Моє не надто досконале життя» (але майже)
Знову переповнений вагон, вже бачу це ще до зупинки потяга. Але я ж мушу потрапити на роботу на іншому …