Напевно, Владо, слово "паскуда" тут звучить рефреном, бо має влізти в мізки й примусити думати над нашим життям і чому воно іноді буває таким невдячним. Хоча, з іншого боку, є й у Вашому зауваженні істина - можна було б ужити й рідше. А от щодо розкладання по поличках, то дозвольте трохи не погодитися. Твір практично закінчується цілою купою запитань, перед якими йде нібито констатація факту. Але читач може й повинен відвертатися від тої констатації, яку пропонує автор і більше все-таки горнутися до запитань, бо там може бути відповідь, яка не така гірка, як констатація. І дасть Бог, так і буде. Не в читача, а загалом. Бо людність усе-таки рухається. І надіюся, не в бік суцільного паскудства, вибачте вже, Владо, за ще одне вживання набридлого слова.
З повагою М.Н.
© Михайло Нечитайло, 03-09-2016 |
