Село воно чи місто, Максиме, суть не в тому. Бо приреченість не в тому, та й щастя теж. Приреченість чи приналежність до щастя в нас самих.
А щодо ситого та щасливого села... Ще згадайте про колиску моральності. Як на мене - то просто міфологія. Моральність не є ознакою ні села, ні міста, вона є ознакою конкретної людини.
"Щоби з нашими людьми не трапилося, все не на щастя" - ото сказали влучно. Варто оглянутися, аби подибати підтвердження. Хоча щастя, воно невидимим звіром стоїть за спиною. А чи вкусить, чи полащиться - то все залежить від нас. Від дверей у душі, якими його впускаємо, і від вікон, крізь які його бачимо. Якщо бачимо взагалі.
Хоча це не зовсім по темі твору. Тому замовкаю.
З повагою М.Н.
