Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51619
Рецензій:	96041

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: На семи вітрах (пам'яті О.Т.), автор: Вікторія Т.)

...Не люблю такі тексти - тому що після них мені соромно жити, чи то так, як я це роблю, чи то взагалі. Та вже нема чого робити - текст прочитано.
Майстерно написано, виважено, і щоближче фінал, щосильніше пече сором, щось лоскоче в горлі, круте в носі, свербить в очах.
А ось ця думка - просто зняли в мене з язика, я саме про це останніми днями міркував: немає нічого драматичнішого за щоденне життя. І не тільки останніми, я вже давно про це міркую, що "маленькі трагедії" - довкола, постійно, з усіма, тільки придивись, прислухайся, забажай чути й бачити. Але - є й інша сторона - для декого життя, що сторонньому спостерігачу здається трагедією, є просто життям. "Ми так живем", так би мовити, - не навмисно, не з чужої злої волі, а просто так все ніби саме собою складається, і словом "драма" чи "трагедія" людина своє життя не називає. Я навіть не знаю, що це: мудрість чи цілковите неусвідомлення... Ну, й навпаки - також буває, але то інший випадок.
Ви згадали про застереження поета - так, дійсно, Шпаліков застерігав, і він мав рацію. А ось що я знайшов у Бродського: "По безнадежности все попытки воскресить прошлое похожи на старания постичь смысл жизни". Еге ж.
Отже, текст надзвичайно потужний.
Щиро Ваш, Максим

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.040674924850464 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати