Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: На двадцять першій тисячі ч.4, автор: Михайло Нечитайло)

Отже...
Збиралася гроза, та не зібралася. Конфлікти, явні та потаємні, гуртувалися довкола персонажів, але не вибухнули. Десь зникла Калина, Катерина несподівано пробачила відьму і жорстокість самого життя. Що лишилося? Бузок - як рослина, як символ, як спогад, як обіцянка.
Ніби вийшли герої на битий шлях - владналося все, заспокоїлося, налагодилося.
Моглj статися так, а могло не так. Ми часто бажаємо собі і рідше іншим, абе все склалося якнайкраще, але це відбувається не найчастіше. Чому? Чи не тому, що досить важко визнати нашу приреченість на хід подій, визнати, що все відбувається саме так, як тільки і може відбуватися, і тому єдиний спосіб, у який розвиваються події, і є - якнайкращим?
Чи не тому, власне, і виникає література - як альтернатива невідворотному, незмінному, можливо, майже незалежному від нас ходу подій?
Отже...
Багато запитань ставить Ваш твір, шановний Михайло. Хороших важливих запитань.
Пропонує не найгіршу - найкращу? - версію життя.
Це непогано, це дуже непогано, справді.
Що заважало: забагато 20000 в цій частині.
Можливо, це щось таке локальне, діалектичне, про 20000?
З щирою повагою, Максим

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.029039144515991 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати