Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Млини-на-Дзвінці, автор: Максим Т)

Далися ж Вам, Максиме, ці млини, як уособлення вічності й цілі в житті. Відійду від містичної й казкової основи сюжету, зауваживши попутньо, що мова твору - немов зі старовинної гравюри списана - заворожує. Але зосереджуся на іншому - на загадковості й філософічності. Для мене тут чогось забракло. Людську жадобу міняти все, навіть те, що міняти не слід - це я завважив. Людська психологія, що рано чи пізно піддається на поклики струн чи то влади, чи пророків, чи й просто нерівних розумом, й колотить власне життя, наче сметану, аби збити вершки на недолугого коржика змін, з якого не завжди будеш ситий та щасливий - то теж примітно. Але вічне колесо мірошника, яке провокує припинення вічності в житті людини - якось у мене не зрослося. Навіть ідея, що смерть не така вже й кара, безсмертя може бути карою більшою - звісно, заінтригувала, але я в неї не повірив. Швидше, карою є зникнення цілі в житті людини, а не саме вічне життя. Та й смерть, як двері в інше життя, яка дарує розмаїття світів - теж не нова, хоча й суперечлива в алгоритмі філософії буття.
Але з усього цього, що будить спротив, відторгнення, не до кінця розуміння, й нібито мається виліплюватися в жирний мінус, раптом виростає величезний плюс - твір спонукає до досить потужних роздумів. І ти вже твориш власні Млини-на Дзвінці, такі, як бачиш ти. Там твій мірошник, твої вічні люди й твій недолугий урядник, що дарує безсмертя, але дарує дурістю, й безсмертя перетворюється в прокляття. Там усе твоє. І ти почуваєшся злодієм. Злодієм, що украв твір у шановного Максима Т. І пережував по-своєму. І тебе не мучить сором. Бо в Млинах-на-Дзвінці ти поставив свого млина. І поселив свого мірошника. Замість понівечених автором. Тож мелеш на свій копил. На свою турботу й на авторову, певно ж, радість.
Бо коли твір лишається жити в чиїйсь думці, борушкаючись між "одобрямсом" і шитаделлю спротиву, то і є справжя література.
З повагою М.Н.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.038688182830811 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати