Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51553
Рецензій:	96005

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: На двадцять першій тисячі ч.3, автор: Михайло Нечитайло)

Все вже сказане, і на все були вже відповіді, і не хочеться повторюватися, але обставини так складаються, тому що на тлі Ірини та Івана діють інші персонажі.
Отже, шановний Михайло, правда - наша сила. Сюжет міцно стоїть на життєвій правді. А вона іноді смішна, іноді страшна, іноді неприємна, іноді - всього потроху намішано. І правда - вона ж не істина і не Істина, вона - річ багатовимірна і різноманітна. І те правда, і се правда, і он там диви - теж правда видніє. Отже, людина, яка відрізняється від інших істот... власне, чим? Є різні варіанти, в тому числі такий: "свобода волі". І певно, за таких-сяких обставин людина дійсно робить вибір - між двох зол, між чорним і білим, між праворуч і ліворуч. А за інших обставин виявляється, що ніякої свободи волі не існує, що ти своїм минулим, ДНК, генами, вихованням, навчанням. дитячими травмами, звичками, стереотипами - ти ними приречений на певне рішення, і ніякої волі, і ніякої свободи для тебе геть не лишилося, і крокуєш ти до свого скерованого "свободою волі" рішення. наче те ягня у пащеку хижака.
Отже, правда - саме її Ви нам майстерно показали.
Ситуативно, фабульно, сюжетно - так, тут нема до чого прискіпатися, хіба що зайвий раз зупинитися, поплескати автора (можна ж?) по плечах і схвально вигукнути: Молодець!
Але далі затинаєшся, як та Іра з помідорами, і ніби лобом об хвіртку: хлобись!
Так, я вже казав, а Ви вже пояснювали - про мову Івана та Ірини. Літературність - авжеж, так, але є ще така штука, не чужа літературі, особливо реалістичній, як достовірність.
От Сергій Довлатов, коли зображував одну жіночку на кшталт Калини, так висловлювався про її манери: "с грубоватой прямотой тридцатилетней незамужней женщины" (Компроміс). В цьому сенсі Ваша Калина - ідеял героїні, тому що і поводиться, і розмовляє відповідно своєму характеру. Мене вивертає від "состикуємся" - але я не кидаю читати і не пишу скаргу в якийсь комітет захисту суспільної моралі і літературної мови, тому що я таких жінок і такими евфемізмами таки зустрічав. тут - ПРАВДА, ось що. Теща, Катерина - живенькі такі, правдиві, в міру літературні і достатньо достовірні. Діти, щоправда, існують, як в деяких серіалах немовлята: про них кажуть, згадують, показують їхні ліжечка. іграшки, одяг, з ними навіть спілкують персонажі, але самих немовлят ніколи не покажуть, тому що їх - немає. Вони "позначені" - і все. Отак і Ваші, себто, Іванові діти. Ну, нехай, вони, можливо, тут ролі ніякої не мають, хоча... згадати інші Ваші твори з подібними обставинами, так там діти були жваві. Втім, ще попереду фінал - отам вони можуть ще виступити, так що щодо дітей - цить.
Але штучність - в першу чергу і в останню чергу в розмовах - Івана і Ірини стає ще більш помітною і вражаючою, коли вони ведуть свої захмарні діалоги поруч із героями достовірними і живими - просякнутою "грубоватой прямотой" Калиною і неприємно-активною тещею і неприємно-мовчазною Катериною.
Про 21000 - інтрига була, інтрига! - та щось той, начадила тільки, неперконливо розплелася. З іншої сторони, цікаве відкриття чи то гіпотеза: кохання буває з першого погляду, а буває з 21001. Маатематичне обчислення такого, можливо, щось та означає, але от людей бентежить виключно кохання з першого погляду. З другого чи там з третього чи з 21001 - вже не те, не "тот центр тяжєсті", як казав Галахвастов, "уже проіграл", як додавав він же. Тому, можливо (виключно для мене можливо, звісно), твір би мав більш адекватну назву - хоча і менш інтригуючу - "Не з першого погляду".
А загалом - я Вам заздрю. Я отаких тривалих, складних, багаторівневих творів писати не можу. Мрія кожного рядового - жезл фельдмаршала, мрія кожного письменника - роман. Ваші твори, шановний Михайло, на романи тягнуть, а я навіть братися боюся: не здужаю. В цьому сенсі. звісно, маєте величезний потенціал і талант: не кожен водитиме цілу купу персонажів між двома палітурками, між якими приховалася товстелезна тека сторінок, а по них все літери, літери, літери...
Отже, літератором маєте право зватися, без зменщувального суфіксу "аматор" )
З найщирішою повагою і захватом, Максим

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.025940895080566 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати