Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51619
Рецензій: 96041

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: На двадцять першій тисячі ч.3, автор: Михайло Нечитайло)

© Максим Т, 04-08-2016
Все вже сказане, і на все були вже відповіді, і не хочеться повторюватися, але обставини так складаються, тому що на тлі Ірини та Івана діють інші персонажі.
Отже, шановний Михайло, правда - наша сила. Сюжет міцно стоїть на життєвій правді. А вона іноді смішна, іноді страшна, іноді неприємна, іноді - всього потроху намішано. І правда - вона ж не істина і не Істина, вона - річ багатовимірна і різноманітна. І те правда, і се правда, і он там диви - теж правда видніє. Отже, людина, яка відрізняється від інших істот... власне, чим? Є різні варіанти, в тому числі такий: "свобода волі". І певно, за таких-сяких обставин людина дійсно робить вибір - між двох зол, між чорним і білим, між праворуч і ліворуч. А за інших обставин виявляється, що ніякої свободи волі не існує, що ти своїм минулим, ДНК, генами, вихованням, навчанням. дитячими травмами, звичками, стереотипами - ти ними приречений на певне рішення, і ніякої волі, і ніякої свободи для тебе геть не лишилося, і крокуєш ти до свого скерованого "свободою волі" рішення. наче те ягня у пащеку хижака.
Отже, правда - саме її Ви нам майстерно показали.
Ситуативно, фабульно, сюжетно - так, тут нема до чого прискіпатися, хіба що зайвий раз зупинитися, поплескати автора (можна ж?) по плечах і схвально вигукнути: Молодець!
Але далі затинаєшся, як та Іра з помідорами, і ніби лобом об хвіртку: хлобись!
Так, я вже казав, а Ви вже пояснювали - про мову Івана та Ірини. Літературність - авжеж, так, але є ще така штука, не чужа літературі, особливо реалістичній, як достовірність.
От Сергій Довлатов, коли зображував одну жіночку на кшталт Калини, так висловлювався про її манери: "с грубоватой прямотой тридцатилетней незамужней женщины" (Компроміс). В цьому сенсі Ваша Калина - ідеял героїні, тому що і поводиться, і розмовляє відповідно своєму характеру. Мене вивертає від "состикуємся" - але я не кидаю читати і не пишу скаргу в якийсь комітет захисту суспільної моралі і літературної мови, тому що я таких жінок і такими евфемізмами таки зустрічав. тут - ПРАВДА, ось що. Теща, Катерина - живенькі такі, правдиві, в міру літературні і достатньо достовірні. Діти, щоправда, існують, як в деяких серіалах немовлята: про них кажуть, згадують, показують їхні ліжечка. іграшки, одяг, з ними навіть спілкують персонажі, але самих немовлят ніколи не покажуть, тому що їх - немає. Вони "позначені" - і все. Отак і Ваші, себто, Іванові діти. Ну, нехай, вони, можливо, тут ролі ніякої не мають, хоча... згадати інші Ваші твори з подібними обставинами, так там діти були жваві. Втім, ще попереду фінал - отам вони можуть ще виступити, так що щодо дітей - цить.
Але штучність - в першу чергу і в останню чергу в розмовах - Івана і Ірини стає ще більш помітною і вражаючою, коли вони ведуть свої захмарні діалоги поруч із героями достовірними і живими - просякнутою "грубоватой прямотой" Калиною і неприємно-активною тещею і неприємно-мовчазною Катериною.
Про 21000 - інтрига була, інтрига! - та щось той, начадила тільки, неперконливо розплелася. З іншої сторони, цікаве відкриття чи то гіпотеза: кохання буває з першого погляду, а буває з 21001. Маатематичне обчислення такого, можливо, щось та означає, але от людей бентежить виключно кохання з першого погляду. З другого чи там з третього чи з 21001 - вже не те, не "тот центр тяжєсті", як казав Галахвастов, "уже проіграл", як додавав він же. Тому, можливо (виключно для мене можливо, звісно), твір би мав більш адекватну назву - хоча і менш інтригуючу - "Не з першого погляду".
А загалом - я Вам заздрю. Я отаких тривалих, складних, багаторівневих творів писати не можу. Мрія кожного рядового - жезл фельдмаршала, мрія кожного письменника - роман. Ваші твори, шановний Михайло, на романи тягнуть, а я навіть братися боюся: не здужаю. В цьому сенсі. звісно, маєте величезний потенціал і талант: не кожен водитиме цілу купу персонажів між двома палітурками, між якими приховалася товстелезна тека сторінок, а по них все літери, літери, літери...
Отже, літератором маєте право зватися, без зменщувального суфіксу "аматор" )
З найщирішою повагою і захватом, Максим
  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.040256977081299 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати