Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2476
Творів: 44505
Рецензій: 87040

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Звір ч.1, автор: Михайло Нечитайло)

© Максим Т, 20-05-2016
Цікавий початок, шановний Михайло. Чекаю на продовження.
За Фрейдом виходить: діти, які мають батьків, травмовані, які не мають, - вбиті. Батьки передають у спадок дітям не тільки своє майно - але й своє життя.
Але така спадковість - не вирок. Якщо, звісно, не ставитися до власного життя як до "череди нещасних випадковостей" (Воннегут) і не вважати себе жертвою такої череди.
Леонід, наприклад, - вважає він себе такою жертвою чи ні - віддався на волю випадку. Взяв за дружину практично незнайомку і познайомився із нею вже за таких обставин, коли вороття йому вже не стало.
Тому хай не дивується, коли у наступній частині знайде себе у обставинах свого батька або своєї матері або у інших подібних і нещасливих.
Отже, чекаю на продовження! Пристрасті киплять такі недитячі. Як у деяких наших класиків.
З повагою, Максим

Мабуть, я невдало висловився, шановний Михайло. Власне, не про передачу йдеться (і це не Фрейд - він про травми). Йдеться про те, що діти несвідомо живуть життям батьків, намагаючись виправити їх помилки. Леонід цурався жінок - чому? Бо жінка скривдила його батька - і Леонід заходився виправляти цю помилку, усунувши взагалі можливість впливати на життя (батькове) будь-якої жінки. А оце воно і є - життя чужим життям. Втім, зачекаємо на фінал - отам все стане зрозумілішим.
З повагою, Максим

© Максим Т, 21-05-2016

Відносно передачі життя батьками дітям дозволю собі не погодитися з Фрейдом. Риси характеру, психологічні травми, ще якусь біжутерію, котра визначає подальший образ дитини - певно, так. Але відносно того, що в дітях та онуках продовжується життя батьків - навряд, бо воно закінчується там, де закінчується в кожної особи. Не прожитий, змарнований свій день ніхто за тебе не проживе й не виправить. Під днем можна розуміти й життя.
Ваші рецензії, Максиме, продукують роздуми автора навіть над своїми творами. Це є цінним.
З повагою М.Н.

© Михайло Нечитайло, 20-05-2016

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 2.4804251194 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Пол Бейті «Запроданець». Чорний роман під рожевою обкладинкою
Як воно — жити з усвідомленням власної чорноти? Чому ми досі ділимо людей за кольором шкіри? Запитання, …
«Лютеція» — еротичний роман-містифікація
Вже кілька років поспіль у вересні (до Форуму видавців) Юрій Винничук влаштовує справжнє свято для поціновувачів …
Вікторія Андрусів «Тринадцять жінок Івони»: фатум як спасіння
Свою дванадцяту книгу презентує широкому загалу відома закарпатська письменниця Вікторія Андрусів. «Тринадцять …
«Моє не надто досконале життя» (але майже)
Знову переповнений вагон, вже бачу це ще до зупинки потяга. Але я ж мушу потрапити на роботу на іншому …