Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Падають грози у розкрил зела, автор: Михайло Нечитайло)

Коли б не останні 2 рядки, то навіть не подумав би писати рецензію. Але, власне, останні 2 рядки й зробили з цього віршичка вірш. Їй-богу, не думаю, що паг Мхайло дійсно хотів зробити те, про що скажу, але в нього вийшло саме це. А якщо хотів - то він просто великий молодець. Бо ж в дійсності, все, що йде до горобців - звичайне віршомазтво, яким займалися популярні радянські поетики, вигадуючи такі речі, як "розмай", "літепло" та решту подібних радощів (не думає ж хто, що автор сам їх повигадував?), приховуючи за цим свою творчу убогість. Але коли справа дійшла до горобців, то контраст був настільки великий, що аж подумалось, що Нечитайло у всьому попередньому тексті займався нічим іншим, як тролив весь цей "високий" стиль, аби показати всю його сутність. Або "гірко-затуговано лив рясні сльози журби над немилозлою долею колиски Вкраїни - селом", а потім просто межи очі кинув дійсність. Через що, повтрорюсь, він вееелииикий молодець.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.044635057449341 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати