Мій батько, котрий малим пережив війну, теж часто розповідав мені історію про доброго німецького солдата, котрий до них прибився на постій, дуже сумував за власними дітьми, а отже, й підгодовував, чим міг, українську малечу. Але справа в тому, що мій батько бачив простого бюргера, але не стикався з СС. Так що в кожної медалі є дві сторони. Бо світ не чорно-білий. Був би чорно-білим, давно щось одне перемогло б. А ми весь вік воюємо, заблукавши в напівтонах.
З повагою М.Н.
