Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Без медалі, автор: Михайло Нечитайло)

Пане Михайле, хороший, повчальний твір! Як я розумію Вашого героя. Знаєте, буквально сьогодні пережила щось подібне.
Моя колега по кабінету (вона трішки старша) готувалася до весілля сина. Я допомогла їй з перекладом з російської на українську гарного віршованого вітання, зробила на комп’ютері для цього вітання листівку, ті два дні, доки вона була відсутня на роботі, виконувала не лише свої, але і її обов’язки. А сьогодні, коли вона так би мовити виставлялася за подію, не пішла з усіма до столу, бо лишилася чатувати в кабінеті (така специфіка роботи. У нас багато відвідувачів і ми не можемо надовго лишати робоче місце). Правда, про мене не забули. Колега принесла мені шматочок тортику, який через кілька хвилин із вибаченнями забрала. Виявилось, що хтось із колег вищого рангу запізнився на застілля і не отримав дисерту. Мій тортик (який, якщо чесно, на прохання колеги купувала теж я) було замінено на маленький бутербродик, приправлений черговою порцією вибачень. Я з приязною посмішкою їй підіграла, сказавши, що зовсім не образилась і зараз намагаюся не їсти солодкого, бо дотримуюсь дієти.
Ні, я допомагала їй від щирого серця, не чекаючи навзаєм якоїсь винагороди, просто трохи прикро визнавати, що тебе оцінюють завбільшки з куценький бутербродик. Вибачте, що трохи відійшла від теми і завернула не туди, просто намагалася провести паралель із Вашим текстом. А вихованці дитбудинку молодці. З них виростуть щирі і чуйні люди.
З повагою, Влада

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.044280052185059 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати