Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2438
Творів: 43638
Рецензій: 85044

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Дух козаччини

(Рецензія на твір: У кохання впаду, як у річку з крутого я берега, автор: Михайло Нечитайло)

© Олександр Ман, 11-08-2015
... супроводжує. Пістоль є досить красномовним свідченням.
І український радянський новояз: "дрімаюче". Такий от дієприкметник другої половини 50-тих р.р..
Та мій закид схожий на читацькі вибрики.
А насправді є твір.
Ліричний.
Образний.
Правдивий.
Змістовний.
Є,за що подякувати.
З пов., О.

А хто себе знайшов до кінця? Та ніхто. Я точно ні. Бо якби знайщов - не мурзав би папір роздумами. Все було б ясно. А воно ж ні грама не ясно. Ото й мучимося, чи то б пак живемо в пошуках. І підказка при цьому завжди доречна. Принаймні, для тих, хто не вимислив себе царем чи бодай чимось з богеми. А хто вимислив - та Бог з ними, кожен себе придумує сам. Тож маємо думати так, як уміємо, і думкою своєю ділитися. Хто готовий до діалогу - завжди її розгорне і прочитає.
З повагою М.Н.

© Михайло Нечитайло, 12-08-2015

Те, на що я звертаю увагу - не Вашу, то мою, а як не мою, то чиюсь іншу, багато кому здається зайвим, бо незрозумілим, і зайвим, бо неприйнятним.
Епоха, яка триває, стискає радіуси минулих і наступних спіралей. Між ними стискається час і зазнають змін ексцентриситети. Віддалене може виявитись, так само як і здаватися, доволі близьким, а пусте - змістовним. То як можна однаково бачити одне і те ж - навіть своє?
От і доводиться або ділитися результатами спостережень або не ділитися. Одним вони зайві, а другим - ні. Бо вони бачать віддалені спіралі і, можливо, себе на них.

Ділюся абстрактно. Ні на кого не вказую. Бо я сам себе не знайшов у тій системі всесвітніх координат. Пишу про найближче.

З пов., О.

© Олександр Ман, 12-08-2015

Якщо вже говорити про читацькі вибрики, то без них ніяк, як козаку без коня. Пішки можна, звісно, йти, але конем заїдеш набагато далі. Писати теж можна багато і тонути в похвалі, як оса в медах. Але тонути не означає жити й розвиватися. А от тут без вибриків - ну ніяк.
З повагою М.Н.

© Михайло Нечитайло, 11-08-2015

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.26394200325012 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Жити, щоб літати: Огляд книги “Йди за мрією. Все можливо”
«Йди за мрією. Все можливо» — роман, побудований на реальній людській історії дівчини, яка перемогла …
Марія Сидорчук «Полон»: Драматична історія воєнних реалій
Українська література стрімко розвивається. Це — доволі приємний факт, тому що читачі все частіше можуть …
“Дороги вольні і невольні” Іваничука: Політичний літопис першого часу незалежності України
Мемуарна проза — справжня скарбниця пам’яті про минулу епоху, хоча зазвичай їй притаманний дещо суб’єктивний …
Нова книжка Юрія Щербака: Україна посеред штормів
Нова книжка Юрія Щербака «Україна в епіцентрі світового шторму» — «книга прозрінь» (як зазначено на обкладинці), …