Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2490
Творів: 44939
Рецензій: 87930

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Дух козаччини

(Рецензія на твір: У кохання впаду, як у річку з крутого я берега, автор: Михайло Нечитайло)

© Олександр Ман, 11-08-2015
... супроводжує. Пістоль є досить красномовним свідченням.
І український радянський новояз: "дрімаюче". Такий от дієприкметник другої половини 50-тих р.р..
Та мій закид схожий на читацькі вибрики.
А насправді є твір.
Ліричний.
Образний.
Правдивий.
Змістовний.
Є,за що подякувати.
З пов., О.

А хто себе знайшов до кінця? Та ніхто. Я точно ні. Бо якби знайщов - не мурзав би папір роздумами. Все було б ясно. А воно ж ні грама не ясно. Ото й мучимося, чи то б пак живемо в пошуках. І підказка при цьому завжди доречна. Принаймні, для тих, хто не вимислив себе царем чи бодай чимось з богеми. А хто вимислив - та Бог з ними, кожен себе придумує сам. Тож маємо думати так, як уміємо, і думкою своєю ділитися. Хто готовий до діалогу - завжди її розгорне і прочитає.
З повагою М.Н.

© Михайло Нечитайло, 12-08-2015

Те, на що я звертаю увагу - не Вашу, то мою, а як не мою, то чиюсь іншу, багато кому здається зайвим, бо незрозумілим, і зайвим, бо неприйнятним.
Епоха, яка триває, стискає радіуси минулих і наступних спіралей. Між ними стискається час і зазнають змін ексцентриситети. Віддалене може виявитись, так само як і здаватися, доволі близьким, а пусте - змістовним. То як можна однаково бачити одне і те ж - навіть своє?
От і доводиться або ділитися результатами спостережень або не ділитися. Одним вони зайві, а другим - ні. Бо вони бачать віддалені спіралі і, можливо, себе на них.

Ділюся абстрактно. Ні на кого не вказую. Бо я сам себе не знайшов у тій системі всесвітніх координат. Пишу про найближче.

З пов., О.

© Олександр Ман, 12-08-2015

Якщо вже говорити про читацькі вибрики, то без них ніяк, як козаку без коня. Пішки можна, звісно, йти, але конем заїдеш набагато далі. Писати теж можна багато і тонути в похвалі, як оса в медах. Але тонути не означає жити й розвиватися. А от тут без вибриків - ну ніяк.
З повагою М.Н.

© Михайло Нечитайло, 11-08-2015

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.6071171760559 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

«Нездоланні». Залежності, які тримають нас на гачку
Чи думали ви про те, скільки часу щодня займає перевірка електронної пошти, соц. мережі чи нова серія …
«Чому нації занепадають». Теорія і історія світової нерівності
Є книжки, які, попри певну спрощеність чи, можливо, саме завдяки їй, здатні вплинути на світогляд широких …
«Люди чи прибуток». Відповідь однозначна
Піддатися спокусі легкого збагачення чи подумати про людей — ми опиняємося перед таким вибором чи не щодня. …
Для чого бізнесменам «Мистецтво війни»?
Може видатися дивним, що трактат, якому більше, ніж дві тисячі років, допоможе нам навчитися бізнесу. …