Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: І коли ти покинеш оцю країну, автор: Надія Позняк)

Таки так, важко зрозуміти емігрантів тим, хто нікуди ніколи не виїжджав (на завше маю на увазі). Можу з автором вірша погодитися, що спомини часто "здирають шкіру" - за рідним, за тим, чгоо вже ніколи не повернути, за дитинством та юністю - як і у кожної людини, яка навіть переселилася в інше місто, не те, що в іншу країну чи навіть просто фізіологічно старіє.. Таке вже життя. Особисто за кордоном я живу вже двадцять років. І що скажу - так, маю ностальгію за рідним домом та юністю, але не збільш. Жити в Україні я б уже не змогла - менталітет уже не той. Навпаки, мене манить світ, страшенно хочеться побачити те, що би за життя в радянській Україні в житті би не побачила, дуже люблю мандрувати, що тут поробиш? Може, ота сама і цікіавість до пізнання інших культур і народів і почасти виштовхнула мене з рідного дому, не лише "видимість кращого життя" за кордоном? Хто зна. На це є багато причин, звісно, можна знайти і водмовки, але я не маю причин виправдовуватися своїм бувшим співгромадянам за те, що я зробила такий свій вибір як вільна, незакріпачена людина. Бо ми - перш за все, вільні люди, якщо тому і справді повіримо, тож маємо право вибору і самі несемо власну відповідальність за свій вибір. Відношу себе до таких людей, які не звинувачують нікого за те, що я так вчинила (хоча б могла і маю право злоститися на пострадянське суспільство, але не роблю цього) і таким чином не можу погодитися зі звинуваченнями чи доріканнями зі сторони тих, хто ніколи не скоштував "солодкого" емігрантського життя. Отже, кожен залишається при своєму житті і при своїх думках. А вірш як спроба зрзуміти мотиви для так званої "втечі" за кордон сприймаю, хоч і не погоджуюся з його дещо однобокістю. Але то все людське, отже, й сприйнятливе. Еміграція - чи точніше - міграція - явище старе, як сам світ людський (люди спокон віків мігрували), а тому - нічого нового під Сонцем. треба просто звикнути до думки, що люди мають знову можливість вільно обирати свою долю і місце (країну) проживання. І дякувати Богу за це.

З теплом,

Віка

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.039443969726562 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати