Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51622
Рецензій: 96045

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Видалено, автор: Хайдар Козак)

© Ігор Скрипник, 29-05-2015
В цілому непогано, мені сподобалося, хоча вказаний жанр зовсім не відповідає змісту, там все більш незвичніше )

Як на мене, то варто дещо скоротити описи та кількість уживаних займенників. Принаймні я б так зробив, втім автору видніше, це його дітище.

Тепер деякі моменти, які, ІМХО, варто поправити.

«Його горлянка була перерізана, причому так, що склалось враження, неначе це зробили сокирою.» - ну з героїнею ясно ), втім в тій частині оповідання це звучить дивно. Принаймні складається враження, що ця нова знайома вже бачила тіла з перерізаними горлянками. Вона часом не в правоохоронних органах працює(вала) або деінде, щоб мати такий досвід?

«Я б подумала, що це ви вбили Гаврила, адже тільки-но вчора сюди заїхали, а вбивство, вочевидь, що трапилося вночі. Та бачу — ви доволі інтелігентна людина і навряд чи здатні на подібні вчинки.» - дивний висновок, якщо новачок, то вбивця, якщо інтелігент, то ні. Нелогічно виглядає цей умовивід.

«Опинитися пізньої осені в закритому санаторії, в лісі, де все побудовано на брехні — не найліпший подарунок собі на різдвяні свята.» - то коли відбуваються події? Зимою чи восени? Адже він тут на 2 тижні…

«— Пусте, — пихнув димом він. — Зараз сяду і до години восьмої-дев’ятої буду вдома.»
«Я отримав згоду і єдиним, що мені зоставалося, — чекати дві години прибуття друга.»
З першого я зробив висновок, що далеко за опівніч, і він говорить про 8-9 год. ранку, а з другого, що таки вечора. Тож дивно, що о 18.00-19.00 год. пропонується переночувати, бо вже пізно.

«Зорян повільно, але впевнено почав натискати курок, а я миттю згадав про свій кишеньковий ніж, що ховався в штанях. Я міцно заплющив очі, неначе готуючись зустріти загибель, і засунув обидві руки до кишень. Якісь долі секунди відділяли мене від поцілунку смерті. Запізнись я, і ніхто б не дізнався цієї страшної правди. А сталося далі наступне…
Я поквапом, не виймаючи рук з кишені, розгорнув ніж, і, дочекавшись слушної миті, жбурнув предмет прямісінько в Зоряна. Гостре лезо встромилося в плече його правиці, й разом з цим пролунав постріл.» - відверто кажучи, це схоже на сцену з голівудського фільму. Для того, щоб натиснути курок, треба й справді долі секунди. А скільки часу потрібно, щоб запхати руку до кишені, розкрити ножик, вичекати момент, витягнути його, замахнутися, кинути? Явно не долі. І звідки така точність і вправність у героя? Це непросто зробити метальним ножем, не говорячи про незбалансований кишеньковий. Не природно виглядає ця сцена. Її варто доопрацювати.

П.С. Ага і ще одне. Сцена з першим тілом… ГГ побачив там директора, але якщо тіло знайшла Валентина, то мав бачити і її, а вона, відповідно, директора, тому її слова, що він помер місяць тому виглядають вкрай дивно. Вона ж теж була там! Та й навіщо їй розповідати таке про директора та лякати потенційну жертву?

П.П.С. І до чого тут фраза «поки що»? Якщо для більшої загадковості, інтриги, то спершу подіяло, а потім видалося геть зайвим…

Щиро І.С.
  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.04321813583374 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати