Пост скриптум

Дякую за посилання, спробую знайти.

З "Мандариновим шляхом" все може бути, бо писався він занадто довго, щоб витримати один настрій. Щодо кульмінації вам видніше, але жанр путівних нотаток як правило її і не має (яскравої). Втім, я компенсував це двома кульмінаціями і двома кінцівками у "Генералах..." :)

Не хочу ні на кого посилатися, бо вже одного разу заробив закид у засипанні прізвищами :) Але було досить багато письменників, які писали не так, як ви те схвалюєте. Вони мені симпатичні, хоча їм можна дорікати за нехтування певними законами композиції.

Щодо розбалансованості, мабуть ваша правда.

А.С.

© анонім, 19-06-2007

Завзята ж ви людина, Антоне! Я ж не про систематичний сюжет, а про прийоми, якими можна втримати увагу читача. Ваша боротьба з композицією викликає повагу, але є ризик програти - адже закони композиції не я вигадав, вони склалися природнім шляхом і враховують особливості людського сприйняття. Ваш "Мандариновий шлях" в принципі побудований відповідно до цих законів - біда його в тому, що частини розбалансовані і немає яскравої кульмінації, от і все. А у baby це співвідношення гармонійне, от і враження відповідне. З іншого боку ваш прийом, який можна було б назвати словом "травля" дозволяє збалансувати розповідь на кожному етапі. Гадаю, це можна було б використати і у великій формі, зробити її більш розповідною і авторською за викладом. Приклад - Вся королівська рать Роберта Пена Ворена, там каша-малаша і одночасно не можна відірватися. Філігранна побудова. Ну то таке.
М.Гоголь

© анонім, 19-06-2007

Так, я це розумію. Але якщо ви помітили, велика форма теж останнім часом мутує. Причини цього мені невідомі, мабуть систематичне розгортання сюжету набридло в першу чергу самим авторам.

А.С.

© анонім, 19-06-2007