Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Читабельно, одначе пустовато.

(Рецензія на твір: П'ятий парк (роман, розділи 1 - 2), автор: Max Gakh)

Твір "П'ятий парк" написаний грамотно, художньо вміло і. чи не найголовніше, читабельно! Це свідчить про непогане письменницьке майбутнє автора. Але за умови, якщо він не буде вдаватися до хайвих довгот і красивостей. Скажімо таких:
...Не зовсім впевнено втримуючи рівновагу, підвівся з-за робочого місця та підійшов до шафи, де висіла моя куртка.... ... Я відкручував іржавий кран. Голосний неприємний звук падіння води у металеву раковину виривався до порожнього коридору і довго бився у далеких конвульсивних відлуннях, зайвий раз нагадуючи про ізоляцію, про тихе забуття, що в нього щоночі поринає маленький, Богом забутий світ адміністративного корпусу... ... від "Вигадливе плетиво предметів, їх кольорів, плям світла, що лягали на них, часом вистрілювало в мене, ніби феєрверк, ніби струмінь... до ... Я з головою поринув у глибини уяви, кинувши будь-які спроби виловити та винести у реальний світ щось із цих глибин".
та багато інших місць.
Усі вони могли б право на таке самеи існування, як уже виписані, якщо у подальшому якось обігрувались би, знову згадувались би, де розгортались би нові події. а так -- довгота заради довготи, стилістичні красивості заради красивостей. Відверто кажучи, їх шкода і викреслювати чи переробляти стисліше. Але треба, шановний авторе! Треба!
Заради справедливості, можна згадати і про художньо потужні місця. Ось одне з них:
"Ми про щось говорили, сміялись. Я вдивлявся в її обличчя, в той час, як вона розглядала небо, смарагдові гори та хмари над їх вершинами. Мабуть, я старався зберегти це обличчя у пам’яті.
Нарешті ми підійшли до будинку та сіли на неприродно пухку землю.
- Тату, зараз я тобі покажу, що я знайшла! - сказала вона і побігла за будинок.
Я злякався, що вона не повернеться. Зникне, як зникають усі персонажі сновидінь.
Мені хотілося крикнути (правильно треба: ГУКНУТИ): куди ти? Почекай!.. Кинутися за нею. Але в мене нічого не вийшло. Я й далі сидів і мовчав. Буря почуттів, що піднялась у мені, не могла чи не бажала вириватись назовні.
Зрештою, я дарма хвилювався. Дівчинка відразу повернулась. У своїй маленькій ручці вона тримала маленьку пірамідку".
Успіхів!!!

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.039273023605347 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати