Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2443
Творів: 43776
Рецензій: 85292

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Сторож зоряного неба на даху власного будинку ч.4, автор: Михайло Нечитайло)

© Катерина Омельченко, 30-04-2015
Завжди читаю ваші твори з побоюванням - боюся знайти серед краси й глибини, філософії та поезії вітю трюханя - і завжди знаходжу. Скрізь він пролізе: не слухає і не чує, що йому кажуть, все перекрутить і попсує філософію матнею, а душу - тічкою. То, раптом, інші крайнощі - ремствує і волає на захист того, чого от лише щойно не розумів. Я й сама дуже люблю копирсатися в непослідовних, багатополюсних характерах, але ГГ вже занадто наполегливо довдить дідові звязок між його вченням і імпотенцією...;)) Поведінка не те, що молодої людини, а задирикуватого тінейджера, в якого все життя - то протест проти всього на світі, протест заради самого протесту. Ось, що не подобається, хочу ГГ, який би гармоніював із текстом, а не протирічив йому самим своїм існуванням. Все інше подобається.

Похвала через дискусію аж до зашпорів - це ж клас, Катерино! Так ми стаємо справжніми авторами і вдумливими читачами. І це прекрасно!
З повагою М.Н.

© Михайло Нечитайло, 07-05-2015

І до речі, Михайло, якось пройшло, здається, поза вашою увагою, чи то я винувата, що не донесла правильно свою думку, але цей ваш твір мені дуже сподобався - найбільше! Не протиставляйте мене, будь ласка, тим, хто його хвалив, бо я з ними в одному таборі.

© Катерина Омельченко, 06-05-2015

Я погоджуюся з вами майже в усьому за кількома маленькими виключеннями. По-перше, якщо, наприклад, брати музику (і далі за аналогією), то слух і смак - це зовсім різні речі: можна любити одне й не любити інше, це заради Бога. Але доки слухаєш із задоволенням - це смак, а коли, раптом, починаєш виконувати сам і переплутаєш усі ноти, чи, навпаки, виконаєш бездоганно - це слух. Можна навіть серед імпровізації припуститися помилки, і навіть професійний, геніальний виконавець не захищений від помилок... але він їх помічає.

По-друге, я й не дискутувала про непослідовність у вчинках і діях. бо таку непослідовність сама всіляко захищаю і вітаю. Я лише казала про неіснуючу, несправжню непослідовність... якщо вже відверто, то ваш ГГ - людина з високим IQ, і лише в розмовах з дідом його інтелект впадає до рівня нижче за середній (чого просто не може бути, бо IQ - величина стала, принаймні незалежна від настрою чи бажання людини). Він раптово й нелогічно втрачає притаманну йому властивість мислити, слухати й розуміти, що йому кажуть. Ось то була фальшива нота, маленька, непомітна, ніхто не відчув - то й Бог з нею, нехай. Зрозумійте, я нікого не хочу образити чи там до чогось змусити, переконати, я лише за чистоту звуку)))

© Катерина Омельченко, 06-05-2015

Не буду, Катерино, дискутувати про непослідовність у вчинках і діях. Непослідовність - ще не означає нереальність. Хоча відносно фантастичності героїв даного твору, то тут сперечатися не буду, бо твір є суцільною алюзією, чистим вимислом і не більше. Твір, так би мовити, про твір. А отой згадуваний Вами Трюхань (чіпкий, певно, персонаж, раз слугує за своєрідний еталон приземленості) - то вже абсолютно не вимисел, а суто реальна персона, хай навіть і в зібраному вигляді. Варто лишень оглянутися довкола, скільки їх стоїть обіч нас. Тепер про слух. Слух - це своєрідна похідна від смаку. А смак - поняття досить перенасичене протиріччями. От мені не подобається Пікассо. Весь світ від нього шаленіє, а мені не подобається. Що маю робити? Ламати себе під світ, чи світ під себе? Обираю друге. Можливо, зовсім не правий, та Бог з ним, аби бути таким, як я є. Те ж саме й відносно музики. Якщо Вам буде подобатися один твір, а мені інший, це абсолютно нічого не значить для самого твору. Він може бути геніальним чи абсолютно підданим хулі, але для мене особисто єдиним критерієм є мій смак. Як і для вас. Там Ви згадали протест ради протесту. Та ні ж бо, протест може бути тільки ради захисту свого я. Мені, наприклад, подобається у Ваших творах політ до нестями в ілюзорність, у моїх творах Вам не подобається переплетення філософського злету з низькими валами земного бруду. Ну й що? Я від цього повинен на Вас образитись і почати ганити Ваше перо, чи Ви повинні нахвалювати мою розкришеність по краплях трюханевої людської природи, коли Вас від неї відвертає, як від холодного морозного вітру? Але так не має бути. Бо то вже будемо не ми, а пристосуванці, своєрідні автори на прив'язі чиєїсь похвали. У кожного з нас свій слух, і ми маємо слухати ним, а не робити вигляд, що слухаємо чиїмось. У кожного з нас свій слух, свій світ, ми маємо жити ними, але при цьому через свій світ старатися побачити й чийсь, бо інакше не буде з чим порівняти свій, аби зрозуміти, де він вивершується, а де прогинається. Так що я ніколи не погоджуся з Вами, Катерино, буцім у мене немає літературного слуху. Є. Але мій. Навіть якщо він категорично непослідовний, він однак хоч якийсь, а є.
Так що пишіть свої твори, цю своєрідну нашу музику, я їх відчую своїм неправильним слухом, і скажу те, що маю сказати. Головне, аби сказане було щирим.
Отже, за Вашу щирість я Вам вдячний. Моє основне кредо в оцінці рецензій Ви витримали - бо коли багато солодкого і немає кому відповісти щось різко, можна й заснути, заколисаним будучи власною піснею.
З повагою М.Н.

© Михайло Нечитайло, 05-05-2015

Та хіба ж я вимагаю?)) Зовсім ні! І як ви справедливо помітили (а я наголосила на цьому навіть першою), я сама люблю непослідовніть у вчинках і настроях... Але є речі, яким непослідовність непритаманна і не личить що в реалістичних творах, що у фантастичних однаково, і вони миттєво відчуваються читачем (я ж ніколи б не наважилась критикувати вас не з читацької, а з якоїсь іншої точки зору) - все одно, що фальшиві нотки в музиці. Мені здається, автор повинен мати щось на зразок літературного слуху, до того ж ідеального (ну, тобто Автор... Вимагати цього, звичайно, не можна , бо було б те саме, що вимагати від людини ідеального музичного слуху)) А так ваші герої виглядають навіть більш фантастичними за моїх... хоча, як казала Вєрочка зі "Служебного романа" - я, конечно, тоже не идеал))))))

© Катерина Омельченко, 05-05-2015

От у даному випадку не погоджуся з Вами, Катерино. Людина - надто не гармонійна субстанція і структура, аби скрізь доладно підходити як до світу, так і до своїх власних дій, ніби дві виточені на станку деталі. Тому я категорично проти того, аби писати гладенько й прилизано. Між іншим, чому Ви вимагаєте від мене писати так, як не пишете самі? У Ваших творах стільки протиріч і складних характерів, що той нещасний Трюхань почасти й відпочити може.
А втім дякую за рецензію. З Вами, я думаю, цікаво поговорити й подискутувати, можливо, навіть до хрипоти в голосі, аби потім усе ж дослухатись.
З повагою М.Н.

© Михайло Нечитайло, 04-05-2015

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.32954812049866 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Сторінками детективного трилера Поліни Кулакової «Корсо»
Книги у жанрі горор чи трилер ще не є достатньо популярними в українській літературі. Цей жанр, хоч …
Улюблені книги письменників: Маркес, Гемінґвей, Бредбері та Стейнбек
Всі ми не раз переконувались у тому, що книга може суттєво вплинути на життєвий шлях і світогляд. А як щодо …
Що почитати, коли в тебе важкий тиждень
Кожна людина має такі дні, коли відчуває, наче життя випиває з неї останні соки. Іноді навіть немає …
Огляд щоденника литовського повстанця: Приклад для наслідування
Боротьба з совєцьким режимом в середині ХХ століття набула широкого розмаху на окупованих територіях. …