Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2579
Творів: 46819
Рецензій: 91208

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Не вірю

(Рецензія на твір: Трагічна історія пана Скупинського, автор: Хайдар Козак)

© Ігор Скрипник, 28-04-2015
В цілому непогано, однак я повністю так і не повірив у те, що пан Скупинський таке абсолютне зло. Як на мене, то немає абсолютного зла, як і абсолютного добра, вони тісно взаємопов’язані. Навіть та історія з четвертаком мене не переконала. Якось надто гіперболізовано ви описуєте скнарість героя, його звички, вигляд. Кілька простих світлих рис додали б йому людяності, не робили б таким «картонним». Звісно, такі диваки, часті персонажі в літературі, та й в реальному житті їх чимало, але вони не абсолютні…

Тепер пройдемося ще трохи по деталях…

«Не пригадую жодного відвідувача, який би зміг отримати від нього бодай копійчину». Відразу зачепився за це. Всі в місті знають про скупість, але вперто до нього йдуть, по кілька разів з року в рік, але йдуть, хоча наперед знають, що він не дасть жодної копійки. Але йдуть… прямо садо-мазо якесь ))) Ну не повірю я в таке! Хіба мешканці клепки не мають? Та й не один він багатій в місті – можна ж до іншого піти та не їсти собі нерви ) Чи він все таки один такий?

«Сусідів Скупинський не мав вельми давно. Ті з переляком з’їхали, коли ближче познайомилися зі скнарою. Отак і самотів його будиночок посеред полишених споруд, надто коли ввечері одиноко загорався вогник — єдиний на цілий квартал.» Ну не вірю я в те, що сусіди просто взяли і з’їхали. З якого це дива? Куди? За які кошти, вони ж не продали житло? Ну живе збоку така почвара, ну то й чорт з ним! Не лізе ж у мій город, а якщо полізе, то знайдеться на нього управа і можливість обдерти як липку. Він скнара, він хабара не дасть )

«Старий скнара пихато розвалився у своєму затишному робочому кріслі за великим дерев’яним столом, вирізьбленим на замовлення, і чекав чергового клієнта.» Хм… якщо він такий скупердяй, то як не пошкодував грошей на такий стіл, вочевидь, що дорогий.

«Скупинський зомлів од страху, відчай та журба дедалі більше проростали в серці, оповиваючи його та міцно стискаючи своїми гострими, колючими отруйними путами. Старий налякано роззирався навсібіч, уникаючи смертельних обіймів жахливих дерев-велетнів, та повільно перебираючи ногами протяжною стежкою. Терпіння, однак, швидко увірвалося і до нестями переляканий скнара зопалу кинувся до дверей будинку.» Щось він занадто зомлів і в цьому стані ще зміг озиратися й бігати ) Хіба вжито в розумінні «Втрачати на деякий час здатність рухатися від сильного переживання, перевтоми, болю і т. ін», але тут сприймається як «Втрачати свідомість; непритомніти.».

«зморщену голову» - може зморщене обличчя? Зморщена голова, імхо, передбачає деформацію черепа, а тут про це не йдеться взагалі.

До мови претензій нема – мені сподобалося. Знайшов пару-трійку невідомих мені слів.

Щиро І.С.

Невдоволення у мене нема, радше поради щодо того, як зробити це оповідання кращим. Власне, на те це і академія, щоб повчитися один в одного.

З образом героя зрозуміло, то така ваша ідея, нехай так, але залишаються три слабкі місця:

1. Стіл. Бачите, в коментарі ви це пояснили, а воно має випливати у самому творі. Варто десь згадати, що він був куплений у старі нескнарні часи.

2. Сусіди та 3. Ходоки. На мою думку, це виправити дуже легко – нехай події розгортаються в невеличкому містечку, де багатіїв нема, за винятком нашого головного героя. Відповідно поселіть його в заміському маєтку і відпаде потреба у відсутності сусідів-втікачів, як покарання за скупість. Натомість відсутність нормального людського спілкування виразіть через відсутність гостей та прислуги. Ну… це мій варіант ) У ваш все ж не вірю )

П.С. «Щодо сусідів, то теж далеко іти не будемо. Будинок, як і меблі для контори, молодий Скупинський придбав одразу. В заможному районі міста. Звідси й відповідь на питання, як сусіди змогли так легко полишити домівки, навіть їх не продавши.» - от бачите, нестиковка, виявляється багаті люди є, але ходять до головного героя. Та через те, що він викурив їх із власних домівок вони мали б давати кошти потребуючим, позбавивши свого кривдника від задоволення із знущання над прохачами.

Щиро І.С.

© Ігор Скрипник, 28-04-2015

Розумію Ваше невдоволення такими деталями, й справді є до чого причепитися. Та з іншого боку...

Розглянемо перший випадок, а саме нелюдяність героя. Власне ідея твору була показати, що відбувається з людьми, які не проявляють бодай трішечки поваги до оточуючих. Тому і був створений такий категорично негативний образ скнари.

З приводу відвідувачів, то я навіть сам в тексті зазначав, що люди неохоче мають з ним справу, тож вірогідно є люди, яким це робити доводиться, мовляв "я не хотів, та довелося". Наприклад, відмовили вже всі й залишився цей скнира.

Щодо столу, то теж є такий невеличкий нюанс. В тексті я писав, що був час, коли цей холод ще не встиг полонити серце Скупинського. Саме тоді, як кожний поважаючий себе багатій, він відкрив контору та оснастив її усім потрібним. І лише згодом чоловік настільки охолов, настільки розрослося його грошолюбство, що геть перестав їх тринькати.

Щодо сусідів, то теж далеко іти не будемо. Будинок, як і меблі для контори, молодий Скупинський придбав одразу. В заможному районі міста. Звідси й відповідь на питання, як сусіди змогли так легко полишити домівки, навіть їх не продавши.

А от вже "зморщену голову" виправлю, тут хотів додати певної експресивності, та зі словом прогадав.

Дякую за змістовний відгук.
З повагою,
М.К,

© Хайдар Козак, 28-04-2015

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.88171100616455 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …