Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2574
Творів: 46730
Рецензій: 91114

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Слова мене бичували, гнітили..

(Рецензія на твір: Скрипка грає ч.7, автор: Михайло Нечитайло)

© Лідія Нестеренко-Ланько (176.125.42.—), 16-03-2015
Таке жорстоке порівняння скрипки з черствою душею, яка в житті так і не відчула її величної й високої ноти. Щось ламали в моїй душі ваші слова, хотілося вирватись, втекти , врешті сховатися з головою, аби не бачити, не чути тої життєвої істини про скамянілу душу. Не дякую за твір, бо я більш реалістка ніж філософ, романтик, а не песиміст., тому мене тяжить такий стиль написання, хоча твір сподобався. Гарно відшліфований в мові, у стилі, але..
Проте, забагато повторень одних і тих же слів. Розумію для чого вони, але ж гнітили, притискали до долу, ніби хотіли бичувати... а може й бичували, бо настрій якийсь дуже гнітючий і осад гіркий....

Ви мені розкрили квітку своєї творчості й стало легше на душі. Ніби потішили чимсь дуже гарним, наївним, чистим, як тішив мене татко у дитинстві. І стало легше. Яким чудодійним бальзамом можуть бути прості слова! Дякую!!1

© анонім (176.125.41.—), 17-03-2015

Дякую, пані Лідія, за оцінку й увагу. Ви точно вловили суть повторень слів, в якому почасти заховане оте, як Ви зауважили, бичування, де людина втрачає свою дитинність і перетворюється в реального за реальніші персонажа, яких, виглянь за вікно, половина кружляють довкола. Тут навіть не стільки філософія, як реальність, яка часто-густо ламає людей об свою життєву необхідність. А відносно песимізму й романтики, то так, романтики тут небагато, у ГГ вона скінчилася на зламі дитинства, але й песимізмом безповоротним теж не все залито аж до горизонту, бо щось у людині завжди бореться, ніяк не зітреться жодна із граней остаточно - ні добра, ні, на жаль, і зла. Такі вже ми є. А осад від прочитаного... Це не настільки важливо. Головне, щоб такий осад не залишався від життя, а від твору - на те він і твір, аби залишати якийсь слід, хай навіть і у вигляді осаду.
З повагою м.Н.

© Михайло Нечитайло, 17-03-2015

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.73681712150574 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …