Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Світло, автор: Катерина Омельченко)

Знаєте, Катерино, я поділяю думку з Михайлем Нечитайло, чомусь також бачу це, як і він. Не буду тоді повторювати його слів про Ваше чудове вміння писати та торкатися глибоких тем, але я також подібно, як і він, дивлюся на проблему гріха і спокути. Лише ще додам, що мені дуже шкода "невинно убієнних" - яку вони мають можливість спокутувати свої гріхи, коли не встигли це зробити ще за свого життя? Чи то такі жертви мають прощеня автоматичне - апріорі? Нам не знати, як воно усе насправді в тім іншім світі є. Так як і не знати, як насправді відбувається Боже прощення. Це щодо проблеми "каяття-спокута-милість".
А ще мене зацікавила тема "юродивих". Знаєте, як на мене, оте поклоніння юродивим більше якось, як на мене, стосується російсько чи точніше - православного духовного простору, ніж українського. Може, я і помиляюся, бо виростала ж все-таки у Галичині, але наскільки памятаю, оцього поширення поклоніння старцям у нас не було - все ж таки вплив католицизму і протестанства на наших просторах є доволі сильно відчутним. І ще мені спала така думка. Що ота ідея "святих старців" навіть не християнська, а язичеська. Юродивий-старець-язичеський волхв-шаман - вловлюєте спорідненість? Ви там писали, що люди почали ходити до юродивого, аби молився за них. Але чому люди не моляться і не спокутують самі за себе свої власні гріхи? Чи то вони у таких от "розкаянних грішниках-юродивих" бачать Христа, який візьме на себе за них їхні гріхи? Питання індульгенцій, про яку згадав Михайло, тут вивстає з великою виразністю і наочністю. Здається, що ми, слов´яни, ще таки у глибині душ своїх залишаємося язичниками, і Бога і його "милосердя" вбачаємо і розуміємо через призму нашого тисячоліттями укоріненого поганства (себто язичництва). Не буду зараз розписуватися про язичницькі світобачення, традиції і свята, це би було на цілий трактат. Але суть у тім, що до справжнього християнства нам ще далеко, дуже далеко, та й чи взагалі колись дійдемо туди. Недавно знову переглядала твір Юстейна Гордера "світ Софії" - і там теж була висловлена думка щодо нас, європейців, що у нас - ще крізь християнство просвічується язичницька ментальність. Книга хоч орієнтована на підлітків, та проте дуже цікава (про філософію і теологію). Ні, я не маю нічого проти ні щодо язичництва, ні щодо християнства. Просто, як на мене, оця віра у старців відображає скоріше віру язичеську - бо вона якось ближча і тепліша людським душам. А от християнство - це вже питання інше. Не кожен, справді не кожен своєю душею пригорнеться до тієї віри і не кожен зуміє збагнути, у чім же таки і є прихована ця свята Істина. Дехто його трактує як поголівне милосердя (такий собі Ісус-хіппі-квіткова дитина, як змилостивиться над кожним), інший його вбачає у "заступниках Бога" на землі, інші - фанатіють і відкидають будь-яку можливість прощення, адже ми народжені зі Злом - себто гріхом у серці, а ще інші - шукають, шукають його все життя, а чи знаходять - це вже питання, відповідь на котре знає сам Господь.. Отож шукаймо, Катерино. Кожен з нас як уміє. І Ви, бо ж бачу, шукаєте свого Бога. І це дуже добре - говорю за себе і від себе. Бо хто не сумнівається, той не шукає. А хто вважає, що вже знайшов і, так сказати "зловив Бога за ногу" - не може помилятися більше.
Дякую Вам за твір, який спонукає до роздумів. Гарно Ви пишете, є у Вас безмір фантазії і своє бачення Божої милості.

З теплом,

Віка

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.038263082504272 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати