Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Диво, або летів білий лебідь над садом Ч.8, автор: Михайло Нечитайло)

Мда, Михайле, складна людська душа, що не кажіть. Дякую Вам, що поділяєте зі мною подібний погляд на непростоту життя. І хто його зна, кому насамперед зраджуємо: собі чи іншим? Це, таксказати, паличка (інкрустатор?) з двома кінцями: любов і вірність - як дві протилежності. Ідеально би мало бути так, що і любов, і вірність співпадають, вміщаються в одному серці до однієї людини, але ж чи можливий такий ідеал? Гадаю, можливий (у житті, не у літературних творах, якими ми всі виховані) раз на тисячу вападків, а мо, і ще рідше. Ближче до реальності, життєвої реальності буде оте "многолюбя", причому я це не ототожнюю з поняттям "перелюб". Бо перелюб - це звичайна похіть, але коли людина має оте прокляття чи дар любити і вона перетікає любовю, і та любов не вміщається і не спрямовується лише на одну людину, це вже набагато складніше. Навіть не знаю, як це назвати. Багато хто такого не розуміє, але я Вашого ГГ добре розумію, Михайле. Нехай інші кажуть, що Казанова чи Дон Жуан були перелюбниками, але як на мене, вони були просто вязнями своєї неоднозначної долі - важкої і щасливої водночас. Бо в кожну жінку вони закохувалися - ні, це не був просто тваринний секс, це все було з глибокими почуттями, інакше би вони не мали стільки закоханих у них жінок. Бо жінка фальш здебільшого відчує і не піде просто так заради тілесного задоволення. Їй потрібні почуття, шалені почуття, інакше - нецікаво, просто нудний секс. Тому вірю, що в цих людей, як і у Вашого героя просто був надмір почуттів, якими вони обдаровували не зовсім щасливих жінок. Хоча у Вашому творі жінки аки досить самодостатні і по-своєму горді, що ж мене неабияк тішить, бо вони не випрошують, не клянчать, не жебрають любові. І, як на мене, дуже добре, що і Ваш герой розуміє душевні і тілесні потреби жінок, з якими його зіштовхнула доля. Жодного осуду як жінок, так і чоловіків я у Вашому творі не бачу. Хоча вирували шалені деструктивні пристрасті, та, здається, Ваш герой з літами урівноважився і порозумнішав. Тому кажу йому "Браво!" - він зрозумів свою долю, свою приреченість і змирився з нею і не мститься своїм колишнім жнкам за їхню зраду. Бо і сам такий - і дякувати небу, він це усвідомив і полюбив життя таким, яким воно насправді є. Бо ми - і ангели і демони в одній душі. Дякую Вам за прекрасинй психологічний твір. Твір про кохання і йго багатоликість і страшенну складність. Бо і я не вірю, що можна просто любити і любити просто. Треба і тонути, і згоряти, і здоямится з того попелу, як фенікс.

З теплом,

Віка

ПС: може, ще до чогось додумаюся й завтра, бо над Вашим твором і справді треба довго думати, аби, так сказати, все "засвоїти". Якщо ще будуть нові думки, напишу Вам про це.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.038473129272461 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати