Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Один чоловік, який прийшов у відпустку,

(Рецензія на твір: Сніг і пісок, автор: Артур Сіренко)

на численні запитання односельців, що йому ще треба, що ще дати, що було б Там корисне, відповів, що найбільше - це розуміння. Просив усім розповідати, що вони захищають свою землю, що готові померти за неї, щоб не думали про них погано. Коли мені це розповіли, я була в шоці. Невже у наших воїнів є таке відчуття? Чому ж так? Хіба маємо право ми, що живемо там, де не стріляють, допустить таке. У Вашій новелі теж вразило оте про гладіаторів. Це дуже боляче. Волонтери і звичайні люди роблять дуже багато для воїнів, та все-таки, мабуть, цього недостатньо, щоб вони відчували себе певно й захищено. Дуже болюча тема, безкінечна. Жорстока, а часом і цинічна реальність. Теплом зігріла її у новелі поява котика.
Спасибі Вам за цю публікацію. Я дуже зворушена, в голові багато різних думок і палке бажання, щоб припиналася ця війна. Проте є дуже багато такого, що цьому зовсім не сприяє, а навпаки.
З повагою,
Ніна К.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.037765979766846 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати