Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Диво, або летів білий лебідь над садом Ч.4, автор: Михайло Нечитайло)

Михайле, я знову у захваті! І хоч бачу тут багато суголосного з моім твором, але тут так багато переосмисленого і переболілого Вашою душею! Що робити двом нещасним закоханим, коли умови не сприяють, коли є безліч життєвих перепон, а за помилки молодості тепер так гірко розплачуються? якби ж то людина знала наперед, що її чекає, то не гналася б як зірвиголова назустріч тому, яке називається !бо так було треба! - як ото у випадку ГГ, коли обирав собі дружину. А Люда ж навпаки, була полонена фізичним потягом до Петра та й намалювала собі "ідеальний малюночок", бо де ж ї, молодесенькій дівчині, було взяти того любового досвіду? Бо в нас на Україні ж зачасту буває як: дівчина чи не вперше закохається і вже давай заміж! Але ж це помилка, як на мене. Велика і фатальна помилка, бо ж дітки потім і таке-сяке.. а коли потім і справді стрінеться на дорозі твоя мрія, то вже нікуди, вже у пастці. От і крадеться отак те щастя, по краплиночках, по ковточках - і спрагу по нім не втамуєш.. І мучаться обидвоє, бож був даний перед людьми і Богом обіт, але зрадили своїм душам. Як на мене, це дуже добре, Михайле, що ви вклали у діалог героїв оте їхнє дівоче-парубоче життя, бо ж багато чого цим висвітлюється.
Трішки, правда, шкода стало, що Люда отак зверхньо про кохання на природі, бо, мовляв, не достойно. А чим опале листя би було гіршим простирадлом за звичайне? Хіба що холодно, то так.. але ж, зі суто роматичної сторінки, вона відмовилася від лона природи.. а ще називає себе поетесою. Якщо поетесою, то вже до кінця! :)) Я жартую, звісно. Не в листі було діло, але у природній жіночій соромязливості.. і в тім, аби коханий не подумав, що її так легко можна "здобути".
І діти.. як же мудро висловлюється Люда, що ніколи не замінить дітям ГГ їхню матір. Тай матір, Ніна, навряд чи згодилася на таке, аби її власних дітей виховувала чужа жінка. Шкода лишень, що ГГ в цей момент взагалі не думав про почуття власної дружини як матері.. Але, як мені здається, хоча про те і нічого не сказав, таки в глибині душі відчував, що діти для жінки - це найсвятіше і він би ніколи такий біль своїй дружині не причинив би.. І думається мені: скільки оро, здавалося, щасливих пар порозбивалося об "сакраментальне" і "несокрушиме" "Діти!".. Ой, забили Ви першого гвіздочка, бачу, у кохання між ГГ та Людою, таке якесь маю відчуття. Тому цікаві буде, як же воно все буде розвиватися далі.
А ще мені дуже сподобалося про потаємні, справді страшні і грішні думки ГГ - а подобається тому, що щиро, відверто, без боязні наразитися на людський осуд. Таке мало хто про себе скаже. Хоч це і літературний твір, я розумію, але ж, не сумніваюся, багато в кого було і є таке "на умі"..
І фінал цієї частини, ніби передвістя, що попереду лише - засніжені ліси.. Сумно, але й як світло водночас. Дякую за шикарний текст. Тут з ним лише думати-не-передумати про оті різні, і такі схожі водночас у своєму нещасті, людські долі.

З теплом,

Віка

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.039622068405151 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати