Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2438
Творів: 43650
Рецензій: 85082

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Утоплений рід ч.3 Потоп р.1, автор: Михайло Нечитайло)

© Катерина Омельченко, 25-11-2014
А що ж робити, пане Михайле? Хто винуватий у тому, що такі люди на світ родяться і землю топчуть? Суспільство, чи самі ті люди, чи ще хтось? Кожний відповідальний за своє життя, кожний - господар своєї долі... Але Вітько, здається, всім задоволений: він один живе правильно, а весь інший світ - непотріб. То нам лише здається, що він алкоголік, а він же - хазяїн життя. Навіщо йому з того стану переходити в стан чесних тружеників, адже серед нормальних людей йому буде ще гірше. Великі амбіції, і великі комплекси, і рай свій він знаходить на дні пляшки. Його не можна ані перевиховати, ані переконати в тому, що йому погано і що він не правий, ані спонукати до іншого, тверезого життя. То що ж робити: махнути на нього рукою, списати на отой горезвісний "один відсоток" Достоєвського, або, навпаки, нехтуючи небезнадійними, дати йому непотрібну надію і спробувати витягти його звідти із наперед відомим результатом? Яка мораль? Пив, пив, а тоді помер? Не можна пити і втрачати людську подобу, бо це погано? Бо характер твору такий, що передбачає наявність моралі, але я її щось не вловлюю, тобто, звичайно, вловлюю, але не як результат прочитання. Я не роблю висновків із твору, а радше твір слугує доказом і без того відомої, розхожої істини. Вибачте, я не прискіпуюсь до вас, у мене немає на це причин, і вже хто хто, а я мала б у знак вдячності за вашу підтримку залишати свої запитання при собі. Але ж ви знаєте, що з того, кому дається багато спитається теж багато. Я б ніколи не прискіпувалась до молоденьких авторів, що тільки-но починають свій творчий шлях і, можливо, подекуди мають трохи менше за дорослих розуму й досвіду і якоїсь "партійної програми". Але в даному випадку все ж таки ризикну оприлюднити деякі запитання.

Всі відповіді, Катерино, які я спроможуся дати, читайте біля наступної Вашої рецензії. Скажу лише відносно моралі. А я й не намагаюся її вкласти прямим текстом. Я віддаю перевагу, аби читач шукав її сам. На свій копил, на свій лад, на власний розсуд. Що з того, аби я написав, що Вітько - гад, дивіться, люди, не робіть так само. Це було б тупо й примітивно. А якраз цього я й не хочу бачити у власних творах. Мені більше смакує неоднозначність. Гостра, на грані фолу, але неоднозначність. Навіть там, де все нібито однозначно.
З повагою М.Н.

© Михайло Нечитайло, 26-11-2014

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.36854290962219 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Бог помер. Людина теж: Огляд книги «Angry Bird» Джанікашвілі
«Angry Bird» — книжка сучасного грузинського письменника Баси Джанікашвілі, яка містить лише дві п’єси: …
Назустріч власній тіні: Огляд І книги серії “Земномор’я” Ле Ґуїн
Вигаданий світ, і чарівники, і їхня школа, і дракони — але все не таке, як можна очікувати. Більш дивне, …
Українські книги, які читають у всьому світі
Перед вами добірка видань українських письменників, які відомі не лише в Україні, але й за кордоном. …
«Літня книжка» Туве Янссон про дитинство, втрату, буденне та неможливе
Ніжний мох під ногами, теплий вітер, непокірливе море. Самотній острівець, на якому коротають літо герої, …