Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51563
Рецензій:	96011

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Утоплений рід ч.2 Хазяїн життя р. 5, автор: Михайло Нечитайло)

Так-так, влип Ваш Вітько, Михайле, влип по самі вуха... і самому йому звідти не викарабкатися. Коли тверезий, мучить біль за втраченим коханням - і демон самогубства притягує його, та тут ніби на сцену виходить інший демон - алкоголь - і складається таке враження, що ці два демони бютьска і рвуться за Вітькову пропащу душу, і алкогольний демон перемагає. А там уже і світ ніби не такий чорний, і ілюзорна сила "хазяїна життя" ніби-то повертається. Сильно, дуже сильно написано. Найніжнішим і найпотужнішим моментом у цій частині бачу, Михайле, як з Вітька у розпачі та горі народжується і поет - оце прирівняння пелюсток тюльпанів до пальців з потойбіччя, які торкаються рук коханої - це справді щось дуже ліричне, поетичне. Навіть несподівано, бо така лірика підхопила за горло Вітька саме тоді, коли героя накриває відчай - і це дуже симптоматично для людей у безнадії.. Мо, саме з таких почуттів і відчуттів і народжуються поети? Бо все дуже і дуже правдеподібно.. Але то я вже трішки відхилилася ві самого твору. Отже, як видно демон алкоголю поки-що ще змагається з Вітьком і парадоксально навіть стає таким собі "рятівником" від самогубства. Та чи на довго? Справді, Михайле, у Вашій повісті стільки всього, що думати й не передумати - всіх мені дуже шкода: і героя-невдахи з його вигаданою "силою над життям", і його побитої і приниженої, проте на подвиг саможертовності спроможної - а отже, таки люблячої матері, і жінок (Зіньки і Льопи), що живуть, аби якось прожити і вже їм все одно, з ким вони свої дні коротають і хто біля в них в ліжку.. і Віру, світлий спогад-мрію, яка так жорстоко мусила убити своє кохання до Вітька.. Коротше, Михайле - сильно подано, так, що аж мурашки по спині від емоцій, від зображеного, від слів.. От яку воно має силу, оте Ваше слово, Михайле, справді.

З теплом,

Віка

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.027026891708374 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати