Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51563
Рецензій:	96011

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Не стала ще наша держава такою, як ми хочемо. Ні. Але ми вже стали українцями.

(Рецензія на твір: Як я стала українкою, автор: Любов Долик)

Як це точно сказано! Таки стали українцями. Коли бачу, як діти мають українські символи на портфелях, стрічки в косах, на одязі - це просто зворушує і викручує сльози.Та і я сама змінилась. Завжди любила Україну, але не знала, що ТАК. У нашій любові відчувається сила. Саме сила.
Спасибі, Любочко, за цю публікацію. Ви знаєте, мій батько теж ніколи не розповідав про своє дитинство. Коли я просила його, він завжди жартував і казав :"Коли я був маленьким, я був дурненьким". Про те, що його рідні були репресовані, було небезпечно говорити. Це я вже зрозуміла дорослою. А коли в інтернеті знайшли списки реабілітовапних посмертно, там були і рідні батька. Як це боляче й гірко. Самі вони з Полтавської області. Тому, коли кажуть, а серед моїх знайомих є такі, що гарно жили в Союзі, що то був уже комунізм, я пригадую багато чого із розповідей рідних. Проте довести нічого не можливо. Ностальгують за тим своїм "комунізмом".
Успіхів!
З повагою,
Ніна Кочубей

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.029074907302856 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати