Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Утоплений рід ч.1 Хвиля р.6, автор: Михайло Нечитайло)

Дуже цікава частина. І все є тут виваженим: зло зі сторони Вітька та зло зі сторони однокласників. Що казати про дітей, коли й дорослі часто не розуміють, що образи та провокації задля виникнення заздрощів - це зло, яке буряном переростає усі найшляхетніші паростки добра. А Вітько - як мале дике вовченя, яке не пізнало радощів свого життя, зацьковане усіма зі всіх сторін, починає теж кусатися на всі боки. І ніхто це вовченя не приручить, бо - чи то природа така вже в нього, чи то обставини змусили перетворитися на такого, вже й неважливо. Головне і найстрашніше є те, що Вітько, навіть якщо є ще дитиною, проте добре усвідомлює, що він чинить погано і що радіє тому. Тут і справді, Михайле, Ви показали правдиве життя у всій його наготі, де лише твердий бій, брутальна сила та коли задля цілі можна "переступати й через трупи". Не знаю чому, але чомусь мені постала перед очима паралель: маленький Вітько - це прототип вже одного дорослого нам всім дуже добре відомого Вовки-вовка-хижака (нехай мені бідна ні в чім невинна тварина вибачить, що наводжу тут таке прирівняння, бо у тварини природа така: мусить вбивати, аби вижити, коли ж то людина, котра стає хижаком не має жодного виправдання). Ось бачите, Михайле, на які роздуми підштовхнув мене Ваш твір. Дякую! Чекатиму на продовження.

З теплом,
Віка

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.038717985153198 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати