Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2579
Творів: 46819
Рецензій: 91208

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Дуже вже сподобались

(Рецензія на твір: 12. Магічні та філософські вправи, автор: Катерина Омельченко)

© Юрій Кирик, 26-09-2014
мені ваші щирі розмисли. Гадаю, у даному випадку цей містичний антураж навіть зайвий, відволікає...
Вести діалог можна по-різному, але знати мусимо, що план Господа - аби спаслись УСІ люди. Усі ж бо Його діти. Усі Ним створені.
До закону отриманого Мойсеєм, був ПРИРОДНИЙ ЗАКОН, який закладений у кожну людину - кожен бо ЗВІДКИСЬ знає, що є добро, і що зло...
Добре пишете, вже тому, що хотілося у всьому з вами сперечатися, "якщо чітко за Писанням", як самі вставляєте, то відповідь є геть на усі запитання. Біда, у тому, що не читаємо того Писання. Тому й змішуємо, як ваша героїня праведне з грішним. До прикладу в Писанні ніде й слова не знайдете про "чистилище". Цей догмат був уведений у церкві у XV ст. То ж треба пам'ятати - нині надто перемішане те, що справді є Божим одкровенням і людськими домислами...
Зичу гараздів!
Ю.

Юрію, вибачте, будь-ласка, але дозвольте поставити трохи, може, нескромне запитання. Якби ви на мить забули (припустимо собі таке), що ви - журналіст, письменник, релігієзнавець тощо, а побули б просто читачем, вам сподобалося б те, що ви прочитали, чи ні? Адже це не розраховано на якусь конкретну категорію читачів, а писано для всіх, кому сподобається. А щодо моєї твердої позиції, почекайте - раптом вона прогляне з подальшого і виллється в фінал, в якусь підсумкову мораль? Інакше б інтриги не було. Інакше можна було б одразу ж написати один рядок: "и, в общем все умерли", на тому твір і завершити. Майте трохи терпіння: ви ледь прочитали 60 сторінок 180-сторінкового першого тому, другий удвічі більший, третій щойно розпочатий. Це дуже неквапливе читання)))

© Катерина Омельченко, 28-09-2014

Юрію, а що означає мати "чітку і тверду" позицію? Де взяти ту впевненість автору, що саме його позиція - чітка і нерозмита? Я б, наприклад, остерігалася таке стверджувати, бо що для мене є чітким і певним - для іншого це видасться недостатньо "чітким і певним". І взагалі, я не є прихильником "твердості", бо віддає рігидністю, закостенінням. Намагаюся бути відкритою в помислах до різних течій віросповідань та наукових досліджень. Бо творчість - це не лише прояви вже готової, сформованої думки, це також і експеримент, вагання, сумніви, боротьба з переконаннями та стереотипами, чи навпаки укріплення вже власних думок - це шукання відповіді на питання власної душі. Тим більше, що автор літературного твору нічого "не мусить", він просто творить з доброї своєї волі, зі свого "голосу серця", а не здає "звіт" зі своєї правильності. Чи хто дослухається до тих думок чи ні - це вже справа інша. Бо і читання - справа добровільна.

З теплом,

Віка

© Viktoria Jichova, 28-09-2014

Дівчата, приємно, що так захоплено і дружно відстоюєте, але що? Здається головна думка, яку хотів донести взагалі загубилась. Дозволю собі її вам повторити:
"Автор мусить мати Свою тверду позицію. Не скажу християнську, може вайшнавську, будистську, чи, навіть свою, власну (якщо відважитесь), але вона має бути чіткою й не розмитою. Інакше твір ваш не буде цілісним, читач відчує, що автору просто нічого сказати".

© Юрій Кирик, 28-09-2014

Вікторія, цілком з вами погоджуюсь. Вважаю, що якщо хтось, десь і в чомусь почувається невільним, то література може стати засобом, щоб подарувати абсолютну свободу (ну, більш-менш). Навряд чи я можу в реальному житті розповідати про свої фантазії щодо індіанської магії - мене вирядять у божевільні, а от література розвязує мені руки. Навіщо ж я буду сама себе сковувати якимись надуманими засторогами? І ви не втручалися, ви висловили дуже слушну думку...

© Катерина Омельченко, 28-09-2014

ще раз одруківка, малося на увазі "вхід стороннім заборонений".

© Viktoria Jichova, 28-09-2014

Так про це ж я і написала, Катерино. Література - це література, а віра - це справа суто кожної людини і це дуже інтимна річ, за кордони якої стоннім вхід заборонений. Радію, що зрозуміли мене. Чому я втрутилася? Бо такі ж вимоги щодо християнської моралі були раніше висунуті Юрієм (нічого проти Юрія особисто не маю, люблю його читати, бо він - хороший, цікавий і вдумливий автор) і щодо мого твору, тому мені це здалося трішки симптоматичним. Тож, сподіваюся, що ми усі тут порозуміємося. А якщо когось чимось не хотячи зачепила, то прошу вибачення. Я просто відстоюю думку, що літераура, як і вся творчість загалом має бути вільною, звісно, допоки вона залишається в рамках індивідуального сприйняття і не несе загрози перетворитися у небезпечну, згубну ідеологію (адже, на жаль, з історії знаємо і такі приклади).

З теплом,

Віка

© Viktoria Jichova, 28-09-2014

Viktoria Jichova. Так, я не створюю релігійний трактат - лише розважальна література, яка, до того ж, розважає, боюся, виключно мене;) Проте, мені дуже приємні такі дискусії, що дозволяють мені пізнавати думки різних людей - це цікаво і повчально. Я не заперечую, коли мені кажуть, якою повинна бути я чи моя робота - це фантазії дописувачів, на які вони мають повне право. А я собі живу й пописую у стіл, як сама собі хочу, створюю щось своє, індивідуальне і, зрештою, думаю будь-який критик залишається задоволеним тим, що я зробила своє, а не його) Бо він же своє зробить краще, ніж я. Сподіваюся, що ми з Юрієм не переходили на особистості, принаймні, я його нічим не хотіла образити, та все одно дякую...

© Катерина Омельченко, 27-09-2014

Юрію Кирику. Я, мабуть, не ставлю перед собою таких захмарних цілей і всього лише скромно мрію бути богом-творцем свого роману;) Юрію, то ж справа індивідуальна, як писати - панацеї ж нема, і література потрібна "хороша і різна", і добре, мабуть, що в кожного автора свій рецепт написання...

© Катерина Омельченко, 27-09-2014

Вибачаюся за одруківки та помилки - з таблету нашвидкоруч не надто добре пишеться.

З теплом,

Віка

© Viktoria Jichova, 27-09-2014

Наперед вибачаюся, що, може, не доцільно, але хочу реагувати на дискусію пана Юря Кирика з Катериною Омельченко, яка розгорнулася під її твором. Попереджаю наперед: тут я на стороні Катерини. І справді, навіщо до творчості приплутувати завжди християнську мораль? Хіба творчість - це не свобода висловлюватися, не політ вільної уяви, фантазії? При чому тут хриситиянська доктрина? І взагалі, чому окремі люди думають, що лише їхнай віра є тією найправдивішою, най-хан? Нічого проти християнства не мою, сама вірую. Але. Скажу за себе: не люблю, коли мене хтось насильно переконує, навпаки, починаю пручатися і як висновок? Замість того, аби людина сама добровільно залучала христинаство як найвище кредо Божої Любові у своє життя, вона починає ухилятися від нього, шукаючи більш приязну альтернативу. Ось так замість життя у Христі, люди відвертаються від нього, бо не люблять фанатизм. До речі, хочу пригадати дускутерам, що ми - на літературному сайті, де всі автори зі своєю творчою фантазією і їх визнанням - рівні. Ми не у богословській школі. Тим більше, нападати людину (в цьому випадку автора) за його погляди - це віддає тоталітаризмом і це би не мало бути припустимим в демократичному суспільстві. Затяте просування догм - це лише ведмежа послуга, нічого більше. Замість обговорювання твору, його недоліків чи переваг, дискусія перетворилася на дискусію про "справжність віри" і зійшла на особистості. Тому закликаю обидвох дискутерів - давайте оцінювати та обговорювати перш за все твори, а не авторів. Давайте не будемо намагатися когось "перевиховувати" на свій лад, давайте утримуватися від релігійних та конфесійних дискусій, моралізувань та просто читати один одного, ділитися думками чи просто спілкуватися.

З теплом і повагою до обидвох наших ГАКівських авторів,

Віка

© Viktoria Jichova, 27-09-2014

Пригадав! Це вам повинно придатися. Юрко Іллєнко, в своєму романі "Апостолові Петру" сказав такі сакраментальні слова: "Я хочу, аби книгу писав не я, хочу, аби книга писала мене". Це, хіба, найвище, чого годен досягти автор...

© Юрій Кирик, 27-09-2014

Ну, то ж кожному по вірі й воздасться))) Я не хотіла плутати віру з фантазією, а ви те все взагалі з городиною на базарі сплутали))) Пробачте... Тітки продають, а я дарую...

© Катерина Омельченко, 27-09-2014

Потішили фразою: "...я розкриваю лише частку себе, те, що вважаю за потрібне, інше - залишаю при собі або розподіляю нерівними частинами між близькими і рідними". Це як у нас цьотки на базарі пасталакають: "Пане, то бігме не на продаж роблене, сама то їм!"... Виглядає кубіта одну грядку для себе садить, іншу - на продаж...
Не вірю в те, що творчість і навіть елементи фантазії (фантастики), можуть ходити осібними стежками з вірою.

© Юрій Кирик, 27-09-2014

Мені не дуже хочеться плутати свою віру й переконання з фантазією і творчістю (якщо буде дозволено використати це слово у даному випадку)). Можна, звичайно, і поєднувати, але не ототожнювати. Через книгу я розкриваю лише частку себе, те, що вважаю за потрібне, інше - залишаю при собі або розподіляю нерівними частинами між близькими і рідними. Хоча, я доволі відкрита і до щирого спілкування. Дякую)

© Катерина Омельченко, 27-09-2014

Слушний обрали уривок з "Вірую", хоча й не Писання, та це - єдине, що прийняли безапеляційно віруючі усіх сущих християнських конфесій спочатку на Нікейському (325р.), а потім і на Константинопільському (381р.) Соборах. Базуючись на цьому камені, якими б бічними стежинами ви не ходили, вийдете на твердий і добрий гостинець.
Що ж до самого твору, то про нього довша розмова. Рецою не обійтись. Будете мати бажання поспілкуємось в скайпі чи наживо.
Гараздів,
Ю.

© Юрій Кирик, 27-09-2014

Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого. І в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, що від Отця народився перше всіх віків, Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, рожденного, несотворенного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося...
Вірую в те, що не праведники, а грішники потребують милості і прощення.
Люблю притчу про митаря й фарисея у храмі.
Дуже дороге мені звернення Ісуса Христа: "Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри..."

© Катерина Омельченко, 27-09-2014

Катрусенько, звісно ваші герої можуть йти до істини інтуїтивно, зрештою, як завгодно. Це і є літературний процес. Але Автор мусить мати Свою тверду позицію. Не скажу християнську, може вайшнавську, будистську, чи, навіть свою, власну (якщо відважитесь), але вона має бути чіткою й не розмитою. Інакше твір ваш не буде цілісним, читач відчує, що автору просто нічого сказати.

© Юрій Кирик, 27-09-2014

Дякую... Згадалося чомусь із "Секретних матеріалів" - "істина десь там"). Попри два з половиною величезних томи цієї безкінечної історії, вона ще не має кінця, і я сама не вирішила, чи врятувати, в решті решт, героїв, чи віддати їх на поталу долі. Можливо, моїм планом щодо них буде велика милість Господа, що рятує навіть лиходіїв і грішників.
Вони не знають Писання досконало, жоден із них, окрім, можливо, католички Марти, яка, втім, є ще й бунтаркою проти всього, що знає. До них, як і до більшості сучасних людей доходять лише відголоски вчень і доктрин. Головні герої, як, власне, і я, люди інтуїтивні. Вони намацують знання самотужки, а не беруть їх із книжок, хоча, я думаю, дещо вони й читали)

© Катерина Омельченко, 26-09-2014

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.78897380828857 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …