Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: КУРЯЧИЙ БОГ І БУМЦИК, автор: Анізія)

Щаслива у своїм нещасті ця дівчинка, Софійка. Коли батьки "забирають" своїх полишених дітей з дитбудинків це ще не означає, що все тепер буде добре і що на дитинку чекає лише безхмарне щастя. Хадто понівечена вже душа дитини, надто травмована душа і батьків, які з тих чи інших вагомих і невагомих причин полишають своїх дітей. Це дуже довга-предовга дорога " в дюнах", аби ці душі - як дитини, так і матері/батька зблизилися, зріднилися.
А ще мені спало на думку таке. Як на мене, є жорстоким показувати решті діткам, як "забирають" додому одного з них. Бо решта діток також надіється, це вселяє їм віру, що їх також "заберуть". А що, коли ні? Коли ці надії не вправдаються? З чим, з яким душевним потім баластом виросте така дитинка? Тут уже, окрім первинної втрати батьків ще додаються і різні комплекси - такі, як комплекс "непотрібностті" і "меншовартості", заздрощі, ревнощі, намагання сподобатися майбутнім потенційним батькам за кожну ціну - оте відоме "пропонування себе, аби завдячитися", яке потім в дорослому житті вийде такій дитині не раз "боком" і і т.п. і т.д. - і вони, усі ці комплекси та затамовані бажання-ілюзії, наче снігова лавина, можуть призвести до повторюваності, до колообігу помилок їхніх батьків.
Звісно, було б дуже гарним, прямо ідеальним, коли б за кожною дитиною прийшов хтось із батьків і "визволив" її зі "зачарованого зáмкý-дитбудинку" (подвійний наголос тут я залишила спеціально).

А щодо вашого оповідання, Анізіє. Дуже зворушливе, добре і світле. Тільки от не можу ніяк второпати, як такі люди, як Любов Іванівна (о, це, мабуть, Ви так спеціально іронічно назвали цю виховательку "Любов´ю", якої і в помині немає у душі цієї жінки) можуть, як їм взагалі дозволено працювати з дітьми?!

Дякую Вам, що не обминаєте такі надто важливі соціальні теми, Анізіє! Оповідання дуже сподобалося, але воно скоріше нагадує світлу, добру казку з "хеппі-ендом", ніж, нажаль, сумну реальність.

ПС: вибачте, що дозволила собі у відгуку на Ваш твір викласти трохи своїх думок.

З теплом і найкращими бажаннями,

Віка

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.035741806030273 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати