Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Білий шум, автор: Маріанна)

Для сучасної людини (не кожної, звичайно) певний рівень шуму – звичне, нормальне явище, і раптова його відсутність – ознака, що щось тут «не так», а це, в свою чергу, викликає тривогу. Чи це Ви мали на увазі в своїй роботі, чи щось інше – не буду стверджувати чи дошукуватись, але ризикну трохи поділитись власним досвідом...
Отже, початок 90-стих років двадцятого століття, ще «юний» КрАЗ, контингент якого від 16 до 30 років в абсолютній більшості, набирає досвід і «оберти», зима, третя (нічна) зміна, довжелезний складальний конвеєр. Слюсарі-складальники працюють з тогочасним інструментом – пневматичними гайковертами, від яких безперервний шум в приміщенні сягає рівня не нижче 120 (чи й більше) децибел. Вподовж стіни цеху прокладено товсті (здається, біля 100мм в діаметрі) труби опалення. Одна труба проходить на висоті біля 250-300мм , а інша - міліметрів на 700 вище.
Нижню трубу по всій її довжині з використанням тарних дощок «оч.умелыми» руками робітників перетворено на такі собі «нари з підігрівом», на яких влаштовуються спати всі вільні в цей час від роботи в корпусі. І сплять вони сном праведників, чи сном немовлят (що кому зрозуміліше).
В нічну зміну теж є «обідня» перерва, та і з технологічних причин іноді необхідно зупинити роботи на конвеєрі. Робиться це просто: централізовано перекривається доступ стисненого повітря на робочі місця конвеєра і тоді раптово настає абсолютна, неймовірна, гнітюча тиша...
Як Ви думаєте, що роблять «відпочиваючі» на «нарах з підігрівом»? Правильно, перелякано підхоплюються з «квадратними» очима і відразу з вигуком
- Ой, чорт! ,-
(взагалі, вигуки частіше бували й інші, але причина для всіх була одна) хапались за ту частину голови, якою обов’язково «пробували міцність» верхньої труби.

Висновок: люди звикають до будь-якого фону і, взагалі, до всього.

Підтвердження такого висновку є і в жартівливих народних переказах на кшталт:
Церква, з амвону священик виголошує недільну проповідь стосовно недопустимості пияцтва й погрожує затятим п’яницям, що на тому світі вони питимуть лише дьоготь.
Два куми вертають з церкви вкрай стривожені й засмучені. Зайшли спершу до кума Івана, сіли за стіл та й бідкаються, що то їм тепер робити.
- Треба б кинути пити, куме Йване, адже ж не хочеться потім дьоготь вічно ковтати.
- Та треба б, куме Петре, ой як треба, але ж... А чи не спробувати нам скуштувати той дьоготь, поки ще не пізно, га?
- Гмм... А д-д-д-давайте...
Треба сказати, що дьоготь і в наш час не проблема в аптеці купити, а тоді без дьогтю і віз не поїде (вісь змастити), і чоботи через воду не підуть, тому був той дьоготь в кожного господаря в достатній кількості.
... Налили по склянці й дивляться один на одного... Зрештою, перехрестився кум Іван, заплющив очі та й вихилив склянку...
Кум Петро з тривогою й неабиякою надією дивиться на нього:
- Ну, що?!!
Скривився кум Іван страшенно, витер губи гидливо:
- Ой же й гидота!..
- ...?!!
- Але, якщо втягнутись, - то нічого, пити можна!
....::)))

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.040126085281372 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати