Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51563
Рецензій:	96011

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Після зрадливої здачі Криму (і не дай Бог, Донбасу), автор: Михайло Нечитайло)

Вірш б´є прямо у сонячне сплетіння. І мене дуже болить, що здаємо позиції.. Але отак собі думаю - все залежить від людей. ситуація на Сході україни, може, тому така складна, що населення - повністю дезорієнтоване, та ще й до того - апатичне. Більшість з них ніколи не була за кордоном (на Заході, мається на увазі), тому своє життя не мають з чим порівнювати. вчора по чеському ТБ передавали (а тут у нас постійно, майже цілими днями транслюють так сказати "он-лай" та обговорюються події на Україні) інтервю одного молодика зі Словянська. Ну от, а той щось таке говорив, що от, громадянської війни там у них ніхто не хоче, але що їм, власне, все одно під якою владою будуть жити: чи під українською, чи російською, чи своєю "незалежною", і що головне для них, щоб був спокій, щоб було за що їсти та вдягатися. Ось такі у них бажання - прості і , звісно, зрозумілі. Що ще від таких людей хотіти, якщо їм байдуже якісь ідеали про свободу, справедливість та рівність? Примітивно, так? Мені цих людей просто шкода, бо просто-напросто не розуміють (це вже менталітете такий - радянський), що можна жити краще, вільніше, що можна надіятися на краще майбутнє якщо вже не для себе, то хоча би у майбутнє їхних дітей.. Мені дуже шкода, що мислення цих людей зупинилося лише на задоволенні базових екзистенційних потреб - себто не можливості життя у повному його розумінні, а просто - на потребі вижиття будь-якою ціною, жертвуючи тим вищими, духовними потребами. Військові просто не можуть воювати з такими людьми, не можуть перебороти осю людську апатію та зневіру - з таким "ворогами" не те що не повоюєш, але їх не перемогти, навіть, якщо там послати десять дивізій з найкращим оснащенням. Бо поки самі ці люди не повірять у краще і не переставлять місцями свої цінності, ніхто їм не допоможе. Наразі їхня мета - це приземлене існування, кусень ковбаси та яскрава ганчірка. так, можна відвоювати територію ціною великого кровопролиття, але основний бій за тамтешні людські серця - це, як на мене, вже програний.. Жаль.

З теплом,

Віка

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.042573928833008 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати