Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Добрий задум,

(Рецензія на твір: Острівець, автор: Олеся Сімон)

хоча, як на мене, в оповіданні фабула - не основне. Коли автор подобається, маєш до нього завваги, які іншим, можливо, й не висловив би. Бо це нюанси. З ними можна посперечатись, та тоді авторові жодного хосену з того не буде.
"Їхня хода легка і вільна, і здається, що вони не торкаються ногами землі, пливуть у повітрі, мов привиди" і одразу наступне речення: "Вони врізаються в натовп, прямують назустіч його течії, як криголам, що розсікає холодні хвилі північних морів". Відчуваєте дисонанс? Які різні настрої - "пливуть у повітрі" і "врізаються як криголам". Коли важкий криголам проломлює кригу, звук такий, що краще його нікому не чути...
А от "Самотність – це твоя ручна вовчиця, яку ти виплекав із щеняти" - чудове порівняння, свіже й дуже на місці.
Філософська кінцівка - зайва. Передовсім, їй не віриш - так може дозволити собі говорити в своєму розмислі Автор, але не дівчина яка тільки-но вийшла з коми. Зрештою, не зрозуміло, можливо це слова Автора. Все рівно вони недоречні. Адже усе відбувається на чуттєвому, емоційному плані, ви ж усюди включаєте голову...
Матеріал сирий. Йому треба відлежатись. Коли у вас самої пройде почуття закоханості в текст, тоді й вийде цукерочка...
Закралась блішка: "але в наша доходяга"
Гараздів!
Ю.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.026992082595825 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати