Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51565
Рецензій:	96014

Наша кнопка

Код:

Рецензії

От як стають відьмою :)

(Рецензія на твір: ГОСПОДИНЯ ГОРИ (Закінчення), автор: Юрій Кирик)

Зізнаюся, прочитавши першу частину, знову зовсім не так дофантазувала собі другу...
Отой аромат цвілі, тління підказував, що станеться щось містичне, чорне, і бабуся не божа кульбабка, а темна істота. Екскурс історичний про Лису гору і відьом навколо укріпив мене в підозрі, що янголятко Евелина вляпалася в погану компанію з тим своїм заміжжям.
Такого собі артистичного Златомира, високочолого і трохи кумедного, що підплигує аби заглянкти за паркан, я собі уявила рятівником Велі із зміїного кубла...
А виявилося - все навпаки. Бабуся і матуся намагалися врятувати Евелину від відьомської долі, Злат - то і є найтемніший з темних, а в Евеліні він прозрів пекельні глибини, і саме її обрав Господинею Лисої гори.
Мене і втішило, що я нічого не відгадала, бо значно цікавіше, коли продовження оповіді йде геть іншим шляхом, не тим, що уявив собі читач, і водночас засмутило. Засмутило тим, що таке закінчення показує, що чиста душа безсила перед злом.
А чи має так бути? Чому, коли Еля довірливо простягає руку до світла, проказавши молитву, виявляється, що то пекельний вогонь? Так жодній людині в світі не врятуватися, бо грішили ми всі, хоч колись, хоч в чомусь... От з чимось я в цій історії не можу погодитися.. Буду перечитувати, тим більше, що майстерність викладення дозволяє робити це з насолодою.
Щиро
Галина

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.026489019393921 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати