Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Якби

(Рецензія на твір: Втеча (Свинство), автор: Камаєв Юрій Статус: *Історик*)

Якби останнім часом на Гаку не з’явилися «Мед з дікалоном», «Досвітні вогні» чи «Ґандзя», я б напевне зараз розсипався у винятково схвальних дифірамбах. Аякже! Текст оповідання чудовий – слова складено до купи міцно й гарно. Читається плинно й динамічно. З гумором! Знову ж таки - тематично це скарб! Адже містить у собі таке важливе й цінне змалювання тієї сторінки нашої історії, яку роками замовчували й ще дотепер у художній літературі можна знайти майже … нічого!

Попередні рецензенти доволі добре перерахували позитивні якості цього твору, так само як і недоліки. От на останніх я волів би зосередитися цього разу.

Чому я на початку згадав попередні твори Юрія Камаєва? Бо там було майстерно й неочікувано закручено сюжет, прокладено стежку від минувшини до сьогодення, вкладено вкладання у вкладання тощо – тобто повний набір стандартних фішок Камаєва, за що я так люблю читати його прозу.

«Свинство» – це відпочинок автора, коли він дозволив собі трохи розслабитися, не обтяжуватися ускладненими літературно-шаховими ходами й відв’язатися на воріженьках майже по повній програмі. Помітив я це неозброєним оком, бо чітко усвідомлюю, що й сам часто-густо потрапляю в цю пастку, коли ой як кортить замочити всіх ворогів і прославити наших героїв, показати їх блискучими і переможними, білими й пухнастими…

Такий підхід до розкриття теми чудово пасує плакатному мистецтву, маршовим пісням, мітинговим гаслам… Але від вишуканої прози Юрія Камаєва я вже навчився очікувати більш несподіваного, закрученішого, неоднозначного, багаторівневого…

Моїм єдиним практичним зауваженням є те, що текст газетної цитати варто було б подавати мовою оригінала, а не її творчим переосмисленням. Утім, аби не надуживати в творі иншомовністю, нмсд, можна було б процитувати (з усіма необхідними «ятямі») лишень початок першого речення – а далі вже зануритися в розмірковування з цього приводу самого Павла Аристарховича.

І ще одне. Я відчуваю, що чимало цитат і міркувань Павла Аристарховича пов’язані з сьогоденням, але якийсь більш виразний сигнал про це був би, нмсд, дуже доречним.

Насамкінець, твір сам по собі є насправді дуже гарним і я переконаний, що його залюбки друкуватимуть у журналах!

Утім, від цього автора я звик очікувати більшого.
Юрію, будь ласка продовжуй дивувати своїх читачів!
Пиши багато і цікаво!

Щиро,
Олесь Б :)

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.040695190429688 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати