Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

погана звичка

(Рецензія на твір: Двадцять два… ґудзики (з РНД), автор: Тетяна Мельник )

тепер розумію, чому Ви назвали мій сюжет не оригінальним:) для багатьох із нас стосунки стають цінними тільки тому, що так звик. а той (та) що поруч - предмет, який вже давно отут, на цьому місці. а все у моїй кімнаті має бути на свому місці! ліжко, шафа, креденс із витертою пилюкою, напіввідчинена кватирка і Він (Вона). І спроба порушити цю гармонію рівна злочину проти закону тяжіння. Але не будемо забувати іншу сторону. Він (Вона) звик(ла) до незалежності, жити самостійно і так само самостійно обирати собі Деталь Меблі і тривалість перебування з Нею. Аж раптом ця Деталь Меблі починає розмовляти людським голосом і заявляє якісь претензії. Відчуття Звички - воно у цьому творі, як на мене, присутнє з обох боків. Тільки Його це відчуття задовільняє, а Її - ні. Мабуть я б це назвав так: Звичка проти Безвідповідальності (за того, кого приручив :)) ).
Тепер про блохи. Ну як же без них?:) Слова, набрані заголовними літерами - це крик. Емоції - сіль твору, але коли таких криків на квадратний метр назбирується забагато, читання набуває ознак нервозності, а це, як на мене, згубно позначається на сприйнятті змісту читачем :) Може є сенс виділити ці слова жирним, але залишити однакового розміру з рештою тексту? Ще є питання до "подряпистої грудки":), "крапЕлини"...
Але це все блохи, і хай вони ними й залишаться. Твір вийшов СИЛЬНИМ, і на цьому хочеться закінчити. Дякую за спонуку до роздумів:)
з повагою!

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.038120985031128 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати