Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Нукапєц!

(Рецензія на твір: Могутні купки, автор: Антон Санченко Статус: *Експерт*)

Страшенно поспішаю, але змовчати не можу. Ну знову ні за що ні про що образили немолодого чоловіка! Антоне! Ну як можна! То ви приписували мені маразматичну по своїй суті „гонитву за кількістю” творів на сайті. Тепер вигадали, що я за платний ГАК!
„Платити рецензіями, ( можливо й не тільки ними) за розміщення творів, на мою думку, цілком нормально” – де тут про гроші, тицьність мене носом, будь ласка!
Побудова стратегії розвитку будь-якого проетку починається з вивчення мотивацій людей на яких він розрахований. Це був головний месидж моєї замітки про „чого вартий (не скільки ж коштує! відчуваєте різницю?) вхід в ігровий зал література” , я щойно у цьому ще раз пересвідчився.
Вам справді ввижається така теза екстремальною?!
Це було бурчання, тепер ближче до суті.

Могутня купка – він же „клуб Балакірєва”, а „купкою” їх обізвав хтось у якійсь статті – звідти й повелося. Крім Балакірєва і тих кого ви перелічили там ще був Кюі – той що на всіх фотках у військовій формі :)). Чуєете, Мирославо, це був „клюб”! і досить таки „закритий”. Спробуйте-но ще раз вказати мені на „інше місце” за невинну ідею іміджевого „закритого клюбу”! . Я тоді негайно (й незамислюючись:) обізву вас редактрисою Гоголівської Академічної Купки... гм...

Мені здається, що прописана тут „спільнота” не зовсім є спільнотою і не може нею бути по визначенню, позаяк „колектив” цей – творчий, складається з митців, і цим усе сказано. Спільнота гуртується при наявності кола інтересів. Тут воно є це коло, але інтереси ці далеко не спільні, а досить таки меркантильні та індивідуальні.
Бо багато хто вважає геніальним себе а не когось, і невизнання іншими цієї здавалось би очевидної аксіоми ))) породжує різні непозитивні та недоброзичливі („неспільнотні” можна сказати) моменти. Не у всіх, мушу зауважити до честі того самого „ядра”, але у багато кого. Чи це мені лише здалося?

Я майже переконаний, що переважна кількість митців, що тут прописалися, мають одну єдину проблему : бажання бути опублікованими. Це справжня проблема, тому що насправді вони, як правило, нічого для цього не роблять та, власне, й не збираються.

Їм кажуть, що пистаи треба для читача, вони ж продовжують розмазувати соплі своїх мислеетюдів з дня в день.
Їм вказують на недоліки композиції, - вони огризаються і доводять до шалу геніальних читачів.))
Їм підсовують унікальну за своєю цінністю літературу, де по полицях розставлені корисні інструменти – вони обзиваються ще й з неї іронізують при нагоді.
Їм пропонують повикидати русизми і порозставляти коми (це я вже про себе) – вони роблять вигляд, що нормально і так.
Їм натякають, що написання придатних для видання творів – це високопрофесійне ремесло, якому треба наплегливо вчитися – вони в свою чергу натякають що „я художнік, я так віжу!”
Їм згадують прізвища успішних письменників, для яких вже не існує проблеми з виданням, вони починають плюватися замість того щоб замислитися чому в них можна повчитися.
Їх підтримують позитивними рецензіями, завуальовано критикуючи, вони вірять що схопили бога за бороду і нічого більше й слухати не хочуть.
На них кілька разів звертають загальну увагу і вони думають що з цього моменту „просвітліли” і можуть верзти всим і все.
Їх негативно критикують – вони у відповідь вичавлюють з себе весь наявний яд, хоч потім і караються довго (це я знову про себе)
Їх просять підтримати інших членів „спільноти” і виродити бодай невеличкий відгук, вони плачуться що „не вміють писати рецензії”, от де! От де істинні митці-чєловєки! І про цьому ж вони по-дитячому вірять, що все інше писати вони вміють!
Їх не беруть в альманах – вони дико ображаються як діти і потай радіють що він не продається.
Їх беруть в альманах, вони дико, як ті ж самі діти радіють і що він не продається їм глибоко начхать...

Хух, хто продовжить цей список? Чому нас не друкують і чому би нам з цього не посміятися ? ;)

„Якщо ГАКові чогось не вистачає, то це усвідомлення того, що він мусить вирішувати не тільки проблеми власного розвитку, а також якісь суто літературні проблеми. Але для цього їх треба усвідомити і сформулювати. Без глобалізму на кшталт «основа української літератури», «три традиції української літератури», «боротьби з плеканням сірості в літературі». Це все занадто абстрактно і зводиться до пустопорожніх суперечок.”

Антоне, мені здається що з ваших ліричних роздумів (симпатичних, м'яких, теплих, приємних для прочитання, як і майже все, що ви пишете) це саме прагматичне і сильне місце. Усвідомити і сформулювати – це те, з чого практичні люди починають.

Панове, а може організувати нам таке-сяке опитування? Змоделювати кількадесятків питань, опрацювати результати, гляди й усвідомлення прийде, проблеми сформулюються, стане відомо про що людям йдеться, що народ чекає від цього сайту і хто чим може за це жертвувати (мало знову не ляпнув „платити”) Та й бджілці-редакції картина проясниться?

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.039164066314697 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати