Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2574
Творів: 46736
Рецензій: 91118

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Красивий вірш?

(Рецензія на твір: Малює літо дивну пастораль, автор: Іг)

© Наталка Ліщинська, 17-06-2013
Гарний. Саме те, що потрібно для майже народної пісні: плавність, простота образів, їх упізнаваність. Проте є в мене нехороше відчуття, що більшість із цього вже булo... Коник-скрипаль, синє небо, туман, зорепад, місяць, бджілка, трави-квіти, кришталеві роси. Тобто плюси вірша для мене, водночас, є і мінусами. З авторських знахідок, що дещо зм"якшують неоригінальність в цілому, є пектораль і срібна колиска місяця та перший рядок, котрий визначає весь настрій поезії, а також перехід ранок-день-вечір - це зумовлює цілісність поезії, її природну плинність.
Дякую за вірш!
З повагою
Наталя

Спасибі за дарунок!
З повагою,
Наталя

© Наталка Ліщинська, 18-06-2013

Дякую Наталю -) за такий глибокий аналіз. Я усе це зею і бачу. Пишу за певнию сценічною лінією, тому приємно бачити серед загалу по справжньому освідченого читача.
Згоден, що не вразив вас шквалом новотвірних слів, але я і не прагнув їх вживати.
Після всього я хочу подарувати вам вірш Сосюри, який я дуже люблю.


Коли потяг у даль загуркоче,
пригадаються знову мені
дзвін гітари у місячні ночі,
поцілунки й жоржини сумні...

Шум акацій... Посьолок і гони...
Ми на гору йдемо через гать...
А внизу пролітають вагони,
і колеса у тьмі цокотять...

Той садок, і закохані зори,
і огні з-під опущених вій...
Од проміння і тіней узори
на дорозі й на шалі твоїй...

Твої губи — розтулена рана...
Ми хотіли й не знали — чого...
Од кохання безвольна і п’яна,
ти тулилась до серця мого...

Ой ви, ночі Донеччини сині,
і розлука, і сльози вночі...
Як у небі ключі журавлині,
одинокі й печальні ключі...

Пам’ятаю: тривожні оселі,
темні вежі на фоні заграв...
Там з тобою у сірій шинелі
біля верб я востаннє стояв.

Я казав, що вернусь безумовно,
хоч і ворог на нашій путі...
Патронташ мій патронами повний,
тихі очі твої золоті...

Дні пройшли... Одлетіла тривога...
Лиш любов, як у серці багнет...
Ти давно вже дружина другого,
я ж — відомий вкраїнський поет.

Наче сон... Я прийшов із туману
і промінням своїм засіяв...
Та на тебе, чужу і кохану,
я і славу б свою проміняв.

Я б забув і образу, і сльози...
Тільки б знову іти через гать,
тільки б слухать твій голос і коси,
твої коси сумні цілувать...

Ночі ті, та гітара й жоржини,
може, сняться тепер і тобі...
Сині очі в моєї дружини,
а у тебе були голубі.

© анонім (37.54.241.—), 17-06-2013

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.71599817276001 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …