Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Закоцюбило карк!

(Рецензія на твір: Ковток війни, автор: Валерія)

Заклякло в горлі!
Кров, сльози і... сперма...
Майже як Черчіль обіцяв британцям на початку 2-ї Світової.
Ач ні, на планеті Сосо Сталіна про це мовчали мовчки. І вмирали, мовчки. Ковтаючи власні сльози, кров чи ...сперму живого мерця! Бр-р-р-р-р!

Моторошно! Прочитав і відверто не знав як реагувати на цей текст. Адже він мене збентежив, спантеличив, засмутив і налякав. Ще й дотепер не знаю, чи сподобався мені цей твір чи ні. Але я певен, що це вельми непересічний твір. Утім, тільки подальші твори цього автора зможуть допомогти мені вирішити більш однозначно.

Текст надзвичайно густий, щільний. Коли читаєш, виникає таке відчуття, ніби сам ковтаєш ту війну - розтоплений шоколад, пластилін, бите скло, кокосовий сік... Навіть склалося враження. буцім це переклад з... таджицької?

Наразі кілька предметних зауважень.

Люди занадто покладаються на недосконалість пам’яті.
Які люди – всі чи деякі? Про кого йдеться? Я, наприклад, буцімто теж людина, але на «недосконалість пам’яті» ніколи не «покладаюся», тим паче «занадто»! Починати твір таким реченням дуже ризиковано. Чи не ліпше говорити про конкретну людину – замість ось такого невдалого узагальнення?

У свої сімдесят з лишком
У свої сімдесят з гаком

переповняюся тим, чим для мене була війна
переповнююся спогадами про те, чим

Тоді мати годувала мій дев’ятий рік
Що годувала мати?

Мати втекла туди в тридцять третьому році, вважаючи, що, не знайшовши харчів, зможе їсти принаймні будяки, яки катарактою мучать очі таджикських піль цілий рік, бо де й дівається в тій Азії зима.
Задовге речення – стає незрозумілим десь після третьої коми, або четвертої, що не дозволяє зрозуміти, щo те, що, вважаючи, було потім, пов’язано з тим, що буде раніше туберкульозом, яко страждає зулуський вельт у тій Африці!

вона простягла банкноту (відтоді вже розмінну) власної честі
вона простягла совєцький рубль? Чи галицький гонор? Чи незайману цноту?

В тридцять четвертому я вперше відкрила очі, і одразу зрозуміла, що буду для матері нічим іншим як відірваним корінцем квитка.
А от я, на відміну від неї, не зрозумів у цьому реченні нічого. До речі, на початку речення варто ставити прийменник «У» замість прийменника «В» і чергувати їх залежно від голосних/приголосних, як наприклад у наступному реченні:

В Таджикистан, в місце,
У Таджикистан, у місце,

До речі, хоч назва є вельми влучною і привабливою, але псевдонім є, нмсд, абсолютно неоковирним, невиразним і геть непривабливим. Адже я нібито зацікавився автором (авторкою?) - а натомість отримав дулю з маком. Треба з ніком щось робити! Або розширити інфу про автора!

Насамкінець, раджу підчистити текст, аби він став яснішим і стрункішим. Адже цей твір має чималий потенціал щоб засяяти всіма непересічними алюзіями й метафорами. Якщо в автора буде бажання – залюбки продовжу оці свої буквоїдські прискіпування.

Бажаю успіхів! Будь ласка, пишіть ще!

Щиро,
Олесь Б

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.043163061141968 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати