Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Україна - це ти, автор: Леся Одинець)

Я не буду казати, що патетика і пафос у віршах часом бувають зайвими. Ви мабуть і самі про це знаєте. Не буду зайвий раз наголошувати й на тому, що метафори мають бути свіжими, а не тисячу разів повтореними.

"Не дай себе вбити, брате, клятву свою захищай," - отут от незрозуміло, про яку клятву йдеться, адже до цього про неї ні слова не було сказано. Така раптовість - далеко не завжди плюс. Принаймні, не в цьому випадку.

Образ "хижого сича" - на межі з пародією.

"Повз спину" некрасивий збіг приголосних, та й неясно, чому той хижий сич має позирати саме "повз" спину. Було би зрозуміло, якби "у спину" - хижо позирав, хотів клюнути. А так...

"Земля ж наша на наших хребтах, мов на китах:
ми повинні крутити нею швидко і без упину!" - а оце от дуже класні рядки, у стилі раннього модерну, коли митці намагалися мислити якомога глобальніше.

Пишіть, мила Лесю. Але краще було б, якби Ви писали про те, що пережили, що відчуваєте.

Успіхів.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.026910066604614 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати