Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Обидва есеї цікавезні

(Рецензія на твір: Ще один вiзит в мiсто Донецьк, автор: Артур Сіренко)

Від першого, попри оптимістичне завершення про українську мову школярів і козацьку самовідновлювану кров, залишається страшне пригнічуюче враження розриву. Тут, на Галичині, культивують відродження українства з несприйняттям совдепії, на Сході - консервують дух тоталітаризму на новому витку. А якщо ця країна дасть-таки тріщину по Дніпру?.. А ті, що опираються на минуле з пам"ятниками, просто намагаються забезпечити власне панування, легімітизувати власні злочини, надавши видимість неперервності: були всевладні партійні керівники, котрі робили, що хотіли, і маленька людина залишалася тоді ніким, тепер є олігархи, і маленькій людині треба залишатися безголосим нулем, а не громадянином, який чогось вимагає.
Найдивніше, що другий есей залишив по собі ще більший сум... Чи можливий Ріо-де-Донецьк взагалі? Я знову боюся тої тріщини, бо Ріо-де-Львів з кожним роком можливіший, бачу ті зміни, які ведуть до цього.
Дякую Вам за есеї, пане Артуре, все одно краще знати правду, ніж плекати в собі самообман, що ця країна монолітна...
З повагою,
Наталя

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.039813995361328 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати