Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51586
Рецензій:	96021

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Традиції не переривалися

(Рецензія на твір: ///, автор: Іван G.)

Дуже радує сама поява на ГАКу такої розвідки. Нарешті ми доросли до якихось теоретичних розмов.

Але спочатку попридираюся до дрібниць. "Літературомовна" література щодо нової української літератури здається мені невдалим терміном, тому що Іван Петрович Котляревський канонізував якраз живу мову, низький стиль сучасної йому мови, і логічним було б якраз називати її "живомовною".

Якби автор розвідки назвав нову українську літературу саме так, він, можливо не забув би, що попередники Котляревького писали мовою "книжною" і не прогавив би ще попередніх 1000 років традиції української літератури, яких я жодній іншій літературі віддавати не хочу :) Бо, наприклад, українське бароко чи бурсацькі інтермедії то таки питомо наше, на жодному чужому грунті не прижилося, віддати його не можна, бо ніхто не бере, а зберігати необхідно. Бо без цих явищ буде незрозумілим Сковорода, Гоголь та й сам Котляревський (згадайте "макаронічну" мову в "Енеїді" - це потрапило безпосередньо з бурсацьких жартів).

Отож, основоположник нашої літератури теж наслідував якісь традиції. Може з ними не все так просто, й перервати їх важче, ніж це здається?

Ще мені хотілось би запитати, як автор собі уявляє наслідування традицій? Це коли Драч чи Павличко набирає три десятки молодих бевзиків, садовить їх за парти і научає писати сонети чи пеани саме так, як робить це сам, а тих, хто не може знайти риму б'є лінійкою по долонях і залишає без солодкого?

Від письменників залишається щось більше, ніж природний шарм і запах з рота - тексти. Тому підтримати традицію можна і через тисячу років. Наприклад, написати свій варіант Вергілієвої "Енеїди". До речі, серед тих веселих молодиків на початку 20-го століття були й такі, які показово спалювали "Кобзар", тобто не вважали себе продовжувачами будь яких традицій української літератури. Справді, ну кого продовжував Михайль Семенко і молодий Бажан? А ви їх отак задля красного слівця до попереднього покоління красного письменства зарахували. Ці революційні молодики-футуристи на Вас би вже образилися. Тобто, з наслідуванням традицій теж не все так просто.

По-третє, зараховувати усю українську радянську літературу до "незатребуваної" - це бачити світ чорно-білим. Якби Ваша правда, ми б зараз тут не знаходилися і обговорювали б інші твори на іншому сайті іншою мовою. Попри всі недоліки спілчанського періоду укр.літ кожен з нас, я певен, зможе вам назвати автора, завдяки якому полюбив саме українську, а не західно-монгольську літературу. Тиражі у тих авторів, до речі, були такі, про які сучасні надпопулярні карподереші можуть тільки мріяти. Тож "незатребуваність" теж під питанням.

І по-четверте. Згоден щодо елітарності сучасної української літератури, і відсутності масової літератури, але ви ж самі навели приклад "Коронації слова" з її намаганням розвинути саме масовий сегмент - "чтиво" - містику, детективи, жахи тощо. І де ці автори? По-моєму задача "українізації через попсу" поставлена невірно і нереально. З цим куди краще впораються переклади латиноамериканських серіалів і українська мова реклами. Читання саме по собі стає досить елітарною справою. Не тільки в нас. То ж чи варто марно витрачати сили і кошти на недосяжні цілі?

Все - НМСД.

Дякую за привід для цих роздумів.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.027944087982178 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати