Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Реанімація української міфології

(Рецензія на твір: СТРІТЕННЯ, автор: Наталя Тисовська)

Справді чудове оповідання з використанням персонажів української міфології (а точніше демонології, бо мова йде про “заложних“ покійників). Чесно кажучи, введене етнографом Зеленіним слово “заложний“ для позначення цієї категорії покійників мені українською милозвучніше звучало б як “закладний“ або “заставний“, але менше з тим. Дуже сподобалося поєднання містики і сучасності (а якщо правильно зрозумів – недалекого майбутнього або паралельного світу). Не знаю, чи спеціально Наталія маскувала цю паралельність, наприклад я спершу подумав, що події розгортаються в період ІІ світової війни, і навіть почав підкреслювати не властиві тому часу ляпсуси, але згодом я все зрозумів : ) .

Суттєвих зауважень не маю, лише декілька незначних:
- для мене не зовсім незрозумілою залишився факт підміни дітей: в принципі з дівчинкою здається все ясно (?) – хтось із батьків невчасно пом’янув “дочку незлим тихим словом“, включивши в це словосполучення якусь нечисть, а хлопцем трохи заплутаніше: ніби не утопленик, але хто? І хто то був такий: “Коло вогню навпочіпки сидить маленький, пелехатий і підманює його. Хихотить зловісно, волохатими ручками поплескує. А замість пальців у нього ― пташині кігті...“? На водяника мало похожий, хіба що вирник. А може волосатик?
- як на мене, не потрібно було переводити це до супутників і зон, якби показати це готичне кохання поміж на фоні подій ІІ світової війни – було б набагато містичніше. Але це так… нерозбірливе бурмотіння : ).
- дещо дивує, що вони відразу не побачили справжню суть один одного. Але нічого. І таке буває.

І ще…
плашет – планшет
“ніхто перепусток видавати ( і ) збирався ― навіть головлікар“ – напевно “не“
маріння – марення
Віддуваючись – відсапуючись
“до себе праву її ногу, розтер так, зо шкіра запалала“ – мабуть “до себе її праву ногу, розтер так, що шкіра запалала“
пчихання – чхання, чихання
“Під подлубався у наплічнику“ – “він подлубався у наплічнику“.

Файно!!!
Із задоволенням рекомендую іншим!

Щиро І.С.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.043263912200928 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати