Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51586
Рецензій:	96021

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Морок над Кременецьким замком. Морок над Україною!

(Рецензія на твір: Досвітні вогні, автор: Камаєв Юрій Статус: *Історик*)

Традиційно мої рецензії та твори Юрія Камаєва починаються з вихвалянь на кшталт того, що буцімто оце є дійсно найкращий твір цього автора, що я читав дотепер! Гм, що ж робити цього разу? Складно побороти традицію! ;-)

Насправді цей твір мені дуже сподобався. Особливо - блискуче поєднання й сюжетне сплетіння минувшини й сьогодення. Крім того, у цьому творі міститься хіба не увесь набір смаколиків авторського стилю Юрія. Він дотримується свого стилю майже релігійно. Тут і "вкладення у вкладення", яке відзначив М. Гоголь, тут і "симбіоз сивої давнини і недалекого минулого", який запримітив Ігор Скрипник. (Не помітив я хіба того, на що нарікав Кока. Але це вже напевне результат моєї власної упереджености :)

Сюжетних чи структурних недоліків я не помітив. Ну хіба волів би дізнатися дещицю більше про особисте життя Яреми. Чи мав він коханку, дружину, дітей – адже якби його дружина була того ж роду, що і лях-побратим (а це можна припустити з огляду на те, що Ярема довгі роки служив з ляхами) – тоді б сюжетний вузол закрутився б ще напруженіше. Тоді б і питання лояльности чи вірности тому чи иншому таборові було б значно гострішим. Адже автор повідомив, що «Із юнака став сивим чоловіком Ярема», але ми не знаємо що саме малося на увазі, крім кольору волосся. Адже мусили бути в житті Яреми жінки, які докллися до процессу його перетворення з юнака на чоловіка! :) Утім, з огляду на малу форму твору, припускаю, що заглиблюватися в сімейні обставини чи шлюбний стан Яреми можливо було б і не доцільно…

Якість цього тексту майже бездоганна - не знаю навіть до чого прискіпуватися. Зазначу лише кілька дрібничок, які викликали в мене певні сумніви.

новітня татарва на автівках і мотоциклах
Спершу я подумав, що йшлося про москалів чи радянців, які також завжди приходили зі Сходу, як і татарва. Німці у моїй уяві не пов'язуються з татарвою. Радше з хрестоносцями, закутими у лати, у залізних шоломах тощо

чи йде знову сюди переможне українське військо
По-перше, чому воно «переможне»? Адже, за сюжетом, Кременецький замок вони таки програли й віддали ворогам. По-друге, чому «українське»? Адже якщо події відбувалися «у сиву давнину, ще до часів козацтва і славних гетьманів», то й самого слова «українське» ще не було, принаймні в нашому сучасному розумінні.

– від степів Таврії до Карпатських гір –
Це цілком може бути, але припускаю, що колишній січовий стрілець міг сказати радше "від Сяну до Дону". Загалом, з цим висловом можна було б трохи погратися, з огляду на те, як тоді (у часи кобзаря) сприймалися українцями межі українських земель, коли про державність тільки мріялося. Наприклад: «від Волині до Кубані», чи «від гір Карпатських до гір Кавказьких». Утім, я не забув, що це розповідь кобзаря про лицарські часи – коли ще не було масових українських поселень на Кубані й Північному Кавказі. Утім, розселення русичів з часів Київської Русі сягали аж до Тмутаракані – старовинної назви нинішньої Тамані…

ті німаки були не вельми хоробрі і більше полюбляли шукати партизанів там, де їх немає
Якщо йдеться про німецькі тилові частини, різні допоміжні резервні чи охоронні підрозділи, що найбільше потерпали від нападів партизанів – то вони дійсно «були не вельми хоробрі». З иншого боку, вони самі не «шукали партизанів», адже цим займалися б або каральні частини місцевої поліції чи шуцманів, або елітні єгерські чи есесівські частини, характерною рисою яких саме була хоробрість у бою. До речі, далі згадується, що перекладачка «встигла двох есесманів з пістоля на місці положити.»

Епізод з перекладачкою мені дуже сподобався. Утім, я не зрозумів, що «чорні зболені дівочі очі» в останньому реченні твору натякали саме на неї. Власне, я спершу навіть здивувався чому дух Яреми наприкінці ожіночився й дивився на сучасну Україну «дівочими очима»…

Насамкінець, Юрію, мені дуже подобається, що в тебе вимальовується тематично певний «Кременецький» струмінь – це надзвичайно цікаво!
Пиши ще! Пиши цікаво і багато!

Щиро,
Олесь Б :)

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.035475015640259 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати