Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Казка старого кобзаря (раджу прочитати)

(Рецензія на твір: Досвітні вогні, автор: Камаєв Юрій Статус: *Історик*)

Ніч. Темно, навіть зірки не світяться. І холодно. Моторошно. Хочеться кутатись у хустину, що лежить на плечах. Хочеться схилити плечі, і щоб погляд стелився по землі.
Заспівати? Гукнути? А чи відгукнеться хтось? Чи заспіває у відповідь?
Темно. Та несміливий спів летить над землею, вкритою осінню. Вічною осінню, бо звернути на весну нема сили, а щоб підкоритися зимі - забагато ще незламної гордості.
Стиха у пісню вплітаються звуки старої бандури, справжньої. Дзеленчать струни, розходиться луною музика, що стала частиною пісні.
Ніч, яка може подарувати надію. Бо ти покликав, а хтось відгукнувся. Або хтось покликав... хтось, що теж стоїть по той бік осінньої ночі без зірок, якому теж холодно і моторошно, який теж поки не схилив голови, а ти – відгукнувся.
Яка різниця, хто кликав? Бо кликали обоє.
І хіба має значення, чи народилися ці люди в одному столітті? Часу нема, є тільки правда. І відповіді можна знаходити в минулому, і покликати на допомогу можна тих, хто ще не народився. Можливо все, якщо вірити. А вірити іноді так важко, бо осіння ніч надто темна, навіть сяйво очей в ній згасає поволі.
Тихо, та летить над землею пісня, в якій поєдналися слова і музика, в якій поєдналися душі, що ще мають сміливість вірити. І сяйво розливається від тої пісні.
Тихо, як перед сходом сонця.
Та година перед світанням завжди найтемніша. І все живе на світі знає про це.

Доброго дня, Юрко!
Я багато читаю, але для мене деякі твори сягають найвищої якості. Я визначаю якість твору так: якщо після читання відчуваєш енергію, що переповнює тебе, якщо захотілося писати щось своє (не пов’язане з прочитаним, важливий сам процес творення), то це означає, що твір дуже якісний.
Мені захотілося відповісти на Ваш твір не рецензією, бо мала писати, поділитися тою енергією, щоб вона мене не знищила.
Я бачила і чула все, що Ви написали. Я потрапила у Ваш світ (в наш світ, бо цей світ справжній, він реальний, ми всі у ньому живемо) з першого речення і залишалася там до кінця, навіть довше, бо я досі там.
Час говорить до тих, хто може його почути, а ми йому відповідаємо, якщо вистачає сміливості. І час приходить одночасно і повністю, як справжній кобзар, що знає і минуле, і сьогодення, і майбутнє. Час ходить руїнами зруйнованих фортець і зупиняється на перехрестях сучасних міст, відроджується у співах і оповідях, оживає у фантазіях і сновидіннях. Та хіба ті сновидіння не правдиві?
Важко сказати, яка з клятв вища: своїй землі чи своєму побратиму. Ворогу не побажаєш такого вибору. Але я вірю, що колись прокляття відступить. І, закриваючи очі, я бачу, як блимає вогник на стіні.
Хто тримає його? Зрадник чи охоронець? Хтось чекає. Але чи залишилися ті, що мають достатньо сміливості і відчайдушності, щоб піднятися на стіни перед світанням?
Вірю, що в якомусь сновидінні знайду цю відповідь.
І вірю... Просто вірю в перемогу!

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.026888847351074 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати