Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51586
Рецензій:	96021

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Ймення йому Вавилон

(Рецензія на твір: Легенда про Вежу, автор: Наталія Дев’ятко)

Імперське місто, збудоване на кістках. Чимало таких у історії. Мегаполіс, що пригнічує своєю величчю, який поволі забирає душі у своїх мешканців і перетворює їх у бездушних соціопатів, живих придатків до сірого бетону.
Вдалий і влучний образ.
Давній точиться між ясноокими і Містом, власне, між традиційними цінностями і техно.
Коли у тексті з'явилася Вежа (біблійний образ) - одразу з'явилося передчуття катастрофи. Автірка не обманула очікувань - катастрофа відбулася темрява впала на землю, гасячи світло останніх почуттів, відраховуючи миті від народження нового світу..
Ясноокі загинули у боротьбі із Містом, воно вистояло, витримало блискавки і шаленство природи . Воно перероджується з власної волі, адже ця катастрофа - народження нового світу, це переродження у щось якісно нове сірого злого Міста. У щось краще чи гірше? Не зрозуміло, вельми енігматичне закінчення. (Чи його відсутність?) Я не дуже полюбляю відкриті фінали, :( . Мені здається - не вистачає одного-двох заключних речень, щоб трохи розвіяти сумніви.
Наталко, пишіть ще.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.042949914932251 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати